Антична філософія періоду еллінізму (епікуреїзм, скептики, стоїки)

Антична філософія періоду еллінізму

(епікуреїзм, скептики, стоїки)

Еллінізм

Період еллінізму (323-30 рр. до н.е.) був часом інтенсивної культурної та інтелектуальної активності, коли грецька цивілізація розповсюджувалась на території Середнього Сходу, Єгипту та інших частин світу. Філософія періоду еллінізму була зорієнтована на практичний досвід та питання моралі, а також на розв'язання проблем, пов'язаних з суспільним та політичним життям.

Основні риси філософії епохи еллінізму

Відхід від суспільно-етичної проблематики до проблем людського існування. Людина розглядається як мікрокосм. Онтологія людини збігається з онтологією Всесвіту.

Ірраціоналізм – перехід від розуму до волі, споглядання, інтуїції, посилення міфологічно-образного бачення світу.

Розгляд буття як єдності сфер, що перетворюються в міру наближення до Божества.

На перший план елліністичної філософії виходить проблема особистості. Особлива увага приділяється етичній проблематиці, а відправною точкою всіх міркувань стає визнання людського щастя найвищим благом. У чому ж полягає сутність щастя? Як його досягти? Відповіді на ці питання шукали три філософські школи – стоїчна, епікурейська та школа скептицизму.

Стоїцизм

Стоїцизм був однією з найбільш впливових філософських шкіл періоду еллінізму. Він був заснований Зеноном Кітійським. Стоїки вважали, що головна мета життя полягає у досягненні моральної чистоти та зосередженні на розвитку власного духу. Вони також вчили, що від розумного людини залежить, як він реагує на події навколо себе, і належить приймати долю з розумінням та спокоєм.

Головні положення філософії стоїцизму:

• Прийняття того, що змінити неможливо;

• Відмова від пошуку задоволення в матеріальних благах;

• Прийняття своєї ролі у світі та активного контролю над своїми почуттями;

• Відмова від страху перед смертю та невідомим.

Стоїки вважали, що для досягнення спокою і миру необхідно:

• Розвивати свій внутрішній потенціал, контролювати свої почуття та вчинки;

• Приймати світ як єдину гармонійну систему та не скаржитися на долю;

• Бути справедливим та допомагати іншим, якщо це можливо;

Представники стоїцизму

Луцій Анней Сенека

Зенон Кітійський

Гай Музоній Руф

Хрісіпп із Сол

Епіктет

Марк Аврелій Антонін

Епікуреїзм

Епікуреїзм був заснований Епікуром на острові Самос. Представники школи вважали, що головна мета життя полягає у досягненні щастя та задоволення. Епікурейці були переконані, що щастя можна досягти шляхом уникнення болісних відчуттів, фізичного та емоційного