Теоретичнi основи модернiзацii як соцiального процесу

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Сучасні політичні, соціально-економічні та культурні процеси, що відбуваються наразі в Україні, зумовлюють нагальну потребу масштабних модернізаційних перетворень у державі, динаміка розвитку яких має специфічні форми свого втілення в різних просторово-часових та соціокультурних умовах.

На сучасному етапі розвитку науки і суспільства теоретичному аналізу модернізації, у її державно-політичному та соціально-економічному аспекті, присвячують свої дослідження такі науковці, як: П. Кутуєв [1], Е. Лібанова [2], М. Михальченко [3], Н. Обушна [4], М. Паламарчук [5], О. Феєр [6] та інші.

Метою дослідження є теоретичний аналіз поняття, особливостей та значення модернізації як соціального процесу.

Поняття «модернізація» часто використовується у сучасній політичній, економічній, соціологічній літературі, але трактується воно по-різному. Термін «модернізація» походить від французького слова «modernisation», що означає оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробку відповідно до сучасних вимог.

Зародження поняття та основні ідеї модернізації були закладені у XVI столітті і з того часу тривають численні дискусії щодо змісту поняття та особливостей модернізації як явища.

Модернізацією називають сукупність політичних, державно-правових, соціально-економічних, культурологічних, психологічних перетворень у межах конкретної соціально-економічної системи з метою її осучаснення.

Н. Обушна під поняттям «модернізація» розуміє системний процес різного роду зрушень і перетворень конкретних інституційних сфер суспільства, що забезпечує перехід суспільного устрою від одного стану розвитку до іншого в напрямі його постійного