Моя соціальна автобіографія

                                                    Міністерство освіти і науки України

                                                Національний авіаційний університет

                                                                 Кафедра соціології

   Домашнє завдання

                                 З соціології

               На тему:» Моя соціальна автобіографія»

Виконала студентка 1-го курсу

Групи ФЕП-112

Гончарук Альона

                                                                             Київ 2014

Моя соціальна автобіографія

Я народилася 2 липня 1996 року в селищі Осички,Савранського району, Одеської області. Народилася я першою і останньою дитиною в сім’ї але завжди мріяла про сестру або брата, та і до цього моменту мрію. Іноді хочеться з кимось поділитися своїми таємницями,можливо посваритися,як це роблять всі брати і сестри. І ще,на мою думку,якби у моїй сім’ї була б ще одна дитина,моїм батькам було б не так важко після того як я вступила до ВУЗу і поїхала навчатися в інше місто. Як і всі люди,прекрасного момента свого народження я не пам’ятаю. Знаю,що відбулося це в Савранській районній лікарні і що родилась трішки пізніше терміну так як в призначений час в лікарні не було світла. При народженні ім’я вибирав мені тато,так як у нього з мамою був договір про те,що якщо народиться дівчинка,то ім’я вибирає він,а якщо ж хлопчик-мама. Назвав мене тато Альоною і це не Олена,а саме Альона. Ніколи не любила коли мене називали Оленою і завжди переправляла і буду переправляти. Я не дуже добре пам’ятаю себе в дитинстві,якою я була,що  впливало на становлення мого характеру.

Коли я була дитиною,в дитячий садочок ходили майже всі діти і проблем з місцями,як зараз, не було. Дитячий садочок в моєму селищі був один,тому туди ходили всі діти різного віку,всі один одного знали і всі були в одній групі. Ходити далеко мені не прийшлося так як дитячий садок був через дорогу,та це не заважало мені не хотіти туди ходити. Вже в цьому віці я відчула на собі всі недоліки людського суспільства. Так як були там і старші діти то меншим,куди входила тоді і я, жилось не солодко. В мене була одна подруга з якою ми і переживали всі ці скрутні часи. А так як я була дуже сором’язлива і приймала все близько до душі та не могла постояти за себе,то мене захищала саме подруга.

Після того як я закінчила дитячий садочок мої батьки вирішили переїхати в інше селище - селище міського типу Саврань. На той момент тато працював водієм на автобусі,а мама диспетчером на пожежній. Працювала саме в Саврані і на роботу добиралася велосипедом,а це було не так вже й близько,тому було прийняте рішення про переїзд. Тоді я була ще маленька і не дуже розуміла для чого це потрібно, та раділа цьому я більше всіх.  Але одне мене турбувало більше всього «Чи знайду я там друзів?», так як переїхавши я більше не спілкувалася зі своє подругою.( Та після довгої розлуки,через довгих 10 років я знову почала спілкуватися з нею і на даний момент часто зустрічаємось.) Та все склалося добре. А тим часом приближалося 1 вересня...

В 6 років я пішла в школу,де і почався мій основний етап соціалізації  довжиною в 11 років. Школа допомогла мені сформувати своє «Я». Саме в школі у мене з'явилися перші серйозні цілі, яких мені дуже хотілося досягти. Школа зіграла важливу роль у процесі соціалізації моєї особистості. Я навчилася по-новому дивитися на деякі речі. Домашнє завдання робила зі мною мама та частенько сварилася на мене, коли я щось не виконувала,коли я щось не розуміла вона старалася пояснити мені, а я не видержувала цієї напруги. Тоді мене це дуже дратувало. Та зараз я дуже вдячна свої мамі,що вона намагалася дати мені знання.   Та і тато відігравав не малу роль у моєму вихованні. Від тата мені передалися самі найкращі якості людини. Я розумію,що сім'я важлива тим, що вона формує моральні підвалини, що є завжди хтось, хто тебе підтримає, любить, адже, дійсно немає нікого ближче рідних.