Люди літнього віку як соціальна спільнота

Інна Лепеха, здобувачка першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, ФСТОР, спеціальність 231 «Соціальна робота»

Науковий керівник: Марина Захаріна, кандидат філософських наук

НУ«ЧП», м. Чернігів, Україна

ЛЮДИ ЛІТНЬОГО ВІКУ ЯК СОЦІАЛЬНА СПІЛЬНОТА

Однією з тенденцій, що спостерігається в останні десятиліття в розвинутих країнах світу, є збільшення абсолютної чисельності та відносної частки населення літнього віку. Відбувається стійкий, досить швидкий процес скорочення загальної чисельності частки дітей і молоді в населенні і збільшення частки людей літнього віку.

Так, за даними ООН, у 1950 р. у світі налічувалося близько 200 млн осіб старше 60 років, до 1975 р. їх кількість зросла до 550 млн. За прогнозами, до 2025 р. кількість людей старше 60 років досягне 1 мільярду 100 мільйонів людей. Порівняно з 1950 р. їхня чисельність зросте у 5 разів, а чисельність населення світу лише у 3 рази.

Основними причинами старіння населення є зниження народжуваності, збільшення тривалості життя людей літнього віку внаслідок прогресу медицини та підвищення рівня життя населення. У середньому тривалість життя чоловіків у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку за 30 років зросла на 6 років, а жінок – на 6,5 років. На сьогодні в Україні скорочення населення є одним з найвищих у світі.[1]

Населення літнього віку характеризується істотними відмінностями, що пояснюється тим, що до нього входять люди віком від 60 до 100 років. Цю частину населення геронтологи пропонують поділяти на «молодих» і «старих» (або «глибоких») літніх. «Молоді» люди літнього віку можуть мати інші проблеми, ніж «старі» - наприклад, працевлаштування, лідерство в сім'ї, тощо.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, літнього вік визнається від 60 до 74 років; від 75 до 89 років - старечий вік; Від 90 років і старше – довгожителі.[2, с.17]

Ритм старіння істотно залежить від способу життя людей літнього віку, їх положення в сім'ї, рівня життя, умов праці, соціально- психологічних факторів.

Для роботи з людьми літнього віку необхідно знати їх соціальне становище (минуле і сьогодення), психічні особливості, матеріальні та духовні потреби, і в цій роботі спиратися на наукові, соціологічні, соціально-психологічні, соціально-економічні. та інші види досліджень. Необхідно добре розбиратися в соціальних проблемах людей літнього віку.

Процес старіння тісно пов'язаний з постійним збільшенням числа пацієнтів, які страждають різними захворюваннями, в тому числі тільки людей літнього віку. Постійно зростає кількість тяжкохворих «молодих» людей, які потребують тривалого лікування, догляду та опіки. Польський геронтолог Е. Піотровський вважає, що близько 33% населення старше 65 років має низьку працездатність, люди з інвалідністю 80 років і старше – 64%.   В. Єгоров пише, що рівень захворюваності з віком зростає. У віці 60 років і старше вона в 1,7-2 рази перевищує рівень захворюваності осіб молодше 40 років. За даними епідеміологічних досліджень, близько 1/5 населення похилого віку практично здорові, решта страждають різними захворюваннями і характеризуються мультиморбідністю, тобто поєднання кількох хронічних захворювань, які погано піддаються медикаментозному лікуванню. Так, 36% людей віком 50-59 років мають 2-3 захворювання, 4-5 захворювань виявлено у 40,2% осіб віком 60-69 років, 65,9% осіб віком 75 років і старше. Має більше 5 захворювань.[3]

Типові захворювання літнього віку - це захворювання, які викликані змінами в органах в результаті самого старіння і пов'язаних з ним дегенеративних процесів.

Частотна структура літніх людей має свої особливості. Основною формою патології є хронічні захворювання: загальний атеросклероз, кардіосклероз, гіпертонія, цереброваскулярні захворювання, емфізема, цукровий діабет, хвороби очей, різні новоутворення. У похилому віці знижується рухливість психічних процесів, це проявляється в посиленні відхилень у психіці.