Гендер i гендерна рівність

Реферат на тему:

«ГЕНДЕР І ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ»

Виконав:

Сінельніков Антон

Київ 2020

Зміст

1. ЩО ТАКЕ ГЕНДЕР
2. ОЗНАКИ ГЕНДЕРУ
3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ГЕНДЕРНОЇ ТЕОРІЇ
4. ГЕНДЕР У ЦИФРАХ
5. ГЕНДЕР НА МАКРОІ МІКРОРІВНЯХ АНАЛІЗУ
6. ЗВ’ЯЗОК МІЖ ГЕНДЕРОМ І СЕКСУАЛЬНІСТЮ
7. ФЕМІНІЗМ ЯК БОРОТЬБА ЗА РІВНІ ПРАВА І МОЖЛИВОСТІ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ.
8. ВИСНОВКИ
9. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЕЛ. ДЖЕРЕЛ

ЩО ТАКЕ ГЕНДЕР. Стать найчастіше пов’язують з генітальною будовою, репродуктивною системою, хромосомним набором, тобто з біологічними ознаками. А як ми в суспільстві визначаємо чоловіків і жінок? За довгим чи коротким волоссям, типом і кольором одягу, певними манерами поведінки (агресивністю чи ніжністю), тобто за радше соціальними ознаками. Навіщо нам знати стать дитини, коли жінка ще вагітна? Щоб уже купувати відповідний для хлопчика або дівчинки одяг та іграшки. Нам активно робить підказки магазин дитячих іграшок, де є окремі секції, часто марковані відповідними кольорами — рожевим для дівчаток і блакитним для хлопчиків. Навіть до вишу ми вступаємо на відповідні спеціальності: дівчата передусім на філологію, а хлопці більше на інформатику. Оці суспільні ознаки, які приписуються чоловікам і жінкам, і називають гендером. Гендер — це певні соціальні ролі, що їх очікують від чоловіків і жінок. Жінка — насамперед мама, відповідальна за догляд за дітьми й іншими членами родини, за хатню роботу. А чоловік — радше професіонал, який фахово водить машину, експерт і знавець свого діла. Такі у суспільстві гендерні стереотипи — уявлення про соціальні ролі для чоловіків і жінок, базовані передусім на біологічних ознаках. Так звані традиційно жіночі ознаки називають фемінністю (чи жіночністю), а чоловічі — маскулінністю (чоловічністю). Маскулінність пов’язують із силою, владою, мужністю, витривалістю, агресією, неемоційністю, орієнтованістю на успіх. Натомість фемінність — це, навпаки, емоційність, чуйність, слабкість, жертовність, залежність тощо. Такі ознаки досить протилежні, майже полярні. Ми навіть у різноманітній літературі вчимо хлопчиків бути козаками (як-от енциклопедія для хлопчиків «Як стати козаком за 7 днів»), а дівчаток — принцесами (наприклад, «Енциклопедії для маленьких принцес»). Чи справді це єдино можливі ролі для хлопців і дівчат? Наскільки вони реалістичні і практичні?

Відомий американський соціолог, автор праці «Гендероване суспільство» Майкл Кіммел метафорично назвав таке протилежне розуміння розбіжностей між чоловіками і жінками «міжпланетарною теорією гендерних відмінностей», посилаючись на популярний бестселер Джона Грея «Чоловіки — з Марсу, жінки — з Венери». Та чому нам так хочеться знайти радикальні відмінності між чоловіками і жінками, якщо подібностей набагато більше? Ми забуваємо, що жінки (як і чоловіки) можуть більше відрізнятися між собою (наприклад, за такими ознаками, як економічний дохід, клас, вік, етнічна приналежність, стан здоров’я тощо). У цій книжці йтиметься не лише про гендер, а й про інші ознаки, в основі яких лежать соціальні нерівності.

 Отже, зважаючи на означення гендеру, ми говоритимемо про відмінності між чоловіками і жінками, критикуватимемо їх у дечому, але водночас відзначимо низку подібностей. Адже, погодьтеся, будувати мости приємніше й корисніше, ніж зводити стіни.

ОЗНАКИ ГЕНДЕРУ. Маскулінні і фемінні ознаки не є сталими утвореннями, вони можуть змінюватися історично і відрізнятися в різних культурах. Наприклад, бути жінкою сьогодні і сто років тому — це геть різні речі. У 1915 році жінки в багатьох країнах, серед яких США, Франція, Швейцарія, Російська імперія, не мали права голосу. Нині жінки не лише голосують, а й призначаються та обираються на високі посади, як-от Ангела Меркель, Даля Грибаускайте чи Ділма Русеф. Також різний досвід і відмінні суспільні очікування у чоловіків в Україні і, скажімо, у Швеції. Тато у Швеції — набагато звичніша для широкого загалу роль, ніж в Україні, а татівство — типова ознака шведської маскулінності. Проте гендер — це не просто описова ознака, це критика доволі вузького сценарію поведінки для жінок і чоловіків. Гендерні студії критикують явище гендерної поляризації (намагання вбачати в жінках і чоловіках лише відмінності), адже жінки — гетерогенна група, різнорідна всередині, так само як чоловіки. Критикують також андроцентризм (культурна традиція, яка зводить людську суб’єктивність до єдиної чоловічої норми, що репрезентується як універсальна об’єктивність) і патріархат як норму суспільного життя. Коли говорять про гендер, то мають на увазі насамперед нерівність, а не лише відмінність між чоловіками і жінками. Разом із нерівністю йдеться про ієрархію, стратифікацію і владу, вбудовану в гендерні відносини. Влада — це нерівномірний розподіл різних ресурсів (економічних, часових, статусних). Гендерна теорія передбачає зміну соціальної реальності, мета якої — забезпечити гендерну рівність. Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» (набрав чинності з 1 січня 2006 року) гендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства (розділ 1, стаття 1). Отже, гендер характеризується низкою ознак. Далі познайомимося детальніше з критичним потенціалом цього поняття.