Взаємозв'язок емоцiйного благополуччя i стосункiв у класному колективi

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕМОЦІЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ І СТОСУНКІВ У КЛАСНОМУ КОЛЕКТИВІ

На думку багатьох вчених, вивчення людських відносин, стало «проблемою століття». Для такої науки як психологія проблема взаємин є однією з ключових. Особливо необхідно виділити взаємовідносини такої вікової категорії як підлітки [1].

В системі загальної освіти розвиток універсальних навчальних дій відповідає новим соціальним запитам. метою освіти стає особистісне, культурне, пізнавальне розвиток учнів. Вони забезпечують такі компетенції: вміння вчитися і формування таких ключових навичок, вміння вибудовувати міжособистісні відносини.

Мета дослідження: провести дослідження взаємозв’язку емоційного благополуччя та стосунків у класному колективі дітей підлікового віку.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасній системі освіти висувають вимоги гуманізації освітнього процесу і вся увага акцентувати на особистості учня, його індивідуальності. Крім того, ставиться питання формування емоційного благополуччя школярів, де емоційне благополуччя є найважливішим складовим елементом психологічного благополуччя. У зв’язку з цим, вивчення емоційного благополуччя необхідно почати з вивчення основних підходів до психологічному благополуччю. Родинними поняттями для суб’єктивного благополуччя, часто вживаними в науковій літературі, є поняття «оптимізм», «задоволеність життям», «щастя».

У більшості досліджень «суб’єктивного благополуччя», дане поняття розглядається як синонимичное поняттю «щастя». Варто зазначити, що проблема психологічного благополуччя особистості привернула увагу дослідників в середині XX в. на сучасному етапі розвитку науки висуваються безліч підходів до інтерпретації даного феномена, найчастіше, зовсім різні. під цим поняттям мають на увазі цілий ряд близьких за значенням понять, таких як: психічне здоров’я, нормальна особистість, позитивний стиль життя, самоактуалізованная особистість, повноцінно функціонуюча особистість і т.п. У зарубіжній психології цей феномен вивчався рядом авторів. Вплив різноманітних об’єктивних і суб’єктивних факторів на психологічне благополуччя особистості (Е. Дінер, К.Ріфф). З точки зору, К. Ріфф модель психологічного благополуччя, яка представляє баланс, який досягається за «постійним взаємодією двох видів афекту - позитивного і негативного» [2].  

На думку, Ед. Дінер, приємні емоції та неприємні емоції, а також задоволення, формують єдиний показник суб’єктивного благополуччя. При цьому Ед. Дінер підрозділяють психологічне благополуччя на суб’єктивне і об’єктивне, і для опису першого необхідні компоненти доповнюють його. Дінер безпосередньо зазначає, що дослідження психологічного благополуччя повинно враховувати не тільки безпосередньо вимірюваний рівень добробуту, а й брати до увагу внутрішню, індивідуальну систему координат.

Поняття психологічного благополуччя дуже неоднозначно, Е. Дінер [3], аналізуючи літературні дані, виділив наступні критерії суб’єктивного благополуччя:

1. Суб’єктивне - як феномен, який розуміється на увазі індивідуального досвіду;

2. Позитівність вимірювання. Благополуччя розглядається як наявність будь-яких позитивних критеріїв і відчуттів.

3. Глобальність вимірювання.

В цьому дослідженні буде використана наступна інтеграційна характеристика емоційного благополуччя: комплексне явище (інтегральне переживання) синтезує почуття, обумовлені успішним функціонуванням усіх боків життєдіяльності особистості.

Межособистісними називаються суто особисті відносини і зв’язки між окремими членами групи, незалежно від умов і характеру їхньої спільної діяльності. В основі таких відносин лежать емоційні переживання, які один член групи, як певна особистість викликає в іншого.