Особливості структури уроку в допоміжній школі

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЮЧА СПРЯМОВАНІСТЬ НАВЧАННЯ В ДОПОМІЖНІЙ ШКОЛІ ……………………………………….6

1.1. Корекція як складова системи спеціальної освіти …………………...6

1.2. Організація корекційної спрямованості навчання ……………………7

РОЗДІЛ ІІ. УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ І КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ДОПОМІЖНІЙ ШКОЛІ …………………………………………………………………………..10

2.1. Специфіка уроку в допоміжній школі ……………………………...10

2.2. Особливості структури уроку в допоміжній школі ……………….13

2.3. Типи уроків в допоміжній школі …………………………………...20

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….30

ВСТУП

Нині на міжнародному рівні виникають дискусії на актуальні проблеми виховання та навчання дітей з психофізичними порушеннями. Для всіх країн першочерговими є завдання підвищення якості психолого-педагогічної допомоги означеної категорії дітей, створення служб раннього виявлення і ранньої допомоги (ранньої інтервенції), забезпечення інклюзивної освіти, організація і підготовка спеціалістів, які будуть працювати в нових умовах і в новій системі цінностей.

Останнім часом в Україні помітна тенденція до зростання кількості дітей, які мають порушення розвитку різних сфер – рухової, інтелектуальної, психічної. Різноманітність захворювань вражає: захворювання, що супроводжується розладами рухових функцій, синдром Дауна, аутизм, розумова відсталість тощо. Зростання частоти народження дітей з порушеннями розвитку є важливою соціальною проблемою, яка набуває особливого значення під час демографічних змін.

На сьогоднішній день в Україні формується мережа закладів медико-соціальної, фізичної реабілітації дітей з порушеннями розвитку. Розвиток медичних, педагогічних наук спонукав до перегляду позицій медиків, педагогів та суспільства щодо здобуття освіти, надання корекції, отримання перспектив інтеграції в суспільство дітей з нетиповим розвитком. Необхідне комплесне вирішення існуючої проблеми зусиллями мультидисциплінарної команди (медики, реабілітологи, дефектологи, психологи, педагоги) із залученням членів родини на основі партнерської співпраці. Створення умов для забезпечення отримання якісної освіти, максимальної реалізації природних здібностей, формування особистісних якостей дитини, які дозволять вирішити проблему соціальної інтеграції – актуальні завдання, які стоять перед нашим суспільством.

Аналіз наукових джерел свідчить, що проблема особливостей педагогічного процесу в допоміжній школі досліджувалася багатьма вченими. Зокрема, Г. Дульнєв, розвиваючи вчення Л. Виготського, сформулював основну мету й принципи корекційної роботи з розумово відсталими дітьми, визначив корекційну роль навчання в допоміжній школі, співвідношення між навчанням та корекцією недоліків розвитку дітей цієї категорії. І. Єрьоменко вивчав пізнавальні можливості розумово відсталих учнів і, відповідно, особливості навчального процесу  в допоміжній школі, засоби корекції в навчанні. О. Ковальова, О. Хохліна уточнювали сутність корекції в навчальному процесі. Б. Тупоногов, О. Хохліна розглядали питання взаємозв’язку освіти й корекції; В. Липа розкрив соціально-педагогічні аспекти формування цілей корекційного навчання, принципи побудови корекційних програм. В. Боднар, Г. Дульнєв, Л. Вавіна,                          А. Капустін, М. Козленко, Г. Мерсіянова, В. Синьов та інші досліджували питання корекційної спрямованості окремих навчальних предметів.

Усі вчені одностайні – корекційна спрямованість становить сутність навчально-виховного процесу в спеціальній школі й не розглядається як окрема ділянка або додаток до основного змісту роботи школи, а є його складовою.

Відомо, що основною формою організації навчання в школі є урок. Проблема уроку постійно знаходиться в центрі уваги педагогів на всіх етапах розвитку школи. Процес навчання в допоміжній школі має чітко визначену корекційну спрямованість. Це означає, що кожна тема, яка вивчається на уроці, кожен метод і прийом, використаний вчителем, повинні сприяти збагаченню учнів знаннями, вміннями і навичками, виправляти певні вади психо-фізичного розвитку: мови, мислення, сприймання.
Успішно виконати завдання, які стоять перед допоміжною школою, можна лише тоді, коли всі педагогічні заходи спрямовуються на корекцію психічного і фізичного розвитку розумово відсталих дітей.