Опис експериментальної методики констатувального етапу дослідження

РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

2.1. Опис експериментальної методики констатувального етапу дослідження

Дитячим навчальним закладам для дітей із загальним недорозвиненням мовлення (далі ЗНМ) відводиться особлива роль у їх вихованні та розвитку, корекції і компенсації мовленнєвого порушення, у підготовці до школи. Корекційна робота містить в собі щоденне виконання фронтальних й індивідуальних занять, відтворення наступності в праці логопеда, педагога, матері та батька дитини.

Розвиток мовлення дітей з ЗНМ в спеціальному ДНЗ виконується як у процесі різноманітної практичної активності під час організації ігрової діяльності, режимних ситуацій, спостережень за середовищем та тощо, так і на особливих корекційних заняттях [1].

Методика роботи з розвитку зв’язного мовлення дошкільників із ЗНМ була описана у багатьох наукових і науково-методичних роботах із логопедії.

Крім цього була створена методика для відзначення характеристик застосування художньої літератури в корекційній праці спеціальних дошкільних закладів, метою якої було:

• віднайти відносини логопеда та педагога з точки зору застосування художньої літератури;
• провести аналіз навчальної документації із метою надання рівня застосування художньої літератури на уроках;
• визначення ступеня участі батьків у процесі ознайомлення з художньою літературою;
• відзначити рівень знань дітей художньої літератури.

В даному досліді брали участь 210 школярів, 16 вихователів, 8 логопедів дошкільних навчальних закладів, та 160 батьків. Заради одержання більш детальної картини щодо оформлення художньо-мовленнєвої діяльності та застосування художньої літератури як засобу розвитку мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ аналізу віддавалися плани навчально-виховної роботи дошкільних навчальних закладів і календарні плани педагогів.

На першому етапі констатувального дослідження виконувалася співбесіда з педагогами та логопедами з метою віднайдення рівня їхньої обізнаності зі засобами розвитку мовлення, в тому числі і з художньою літературою та визначення відносин у праці зі сумісного застосування художньої літератури з метою розвитку мовлення дітей із ЗНМ. Під час аналізу навчальної документації увага акцентувалася на тому, аби зрозуміти, яке місце в корекційній роботі належить художній літературі, де проектується її застосування (на заняттях, в ігровій діяльності, у повсякденному житті) чи планується окремо художньо-мовленнєва активність дітей, чи застосовується художня література як засіб розвитку мовлення дітей із ЗНМ [1].

 Вчителям і логопедам було запропоновано відповісти на 6 запитань:

 1. Які засоби для розвитку мовлення ви застосовуєте?

 2. Чи використовуєте ви текстами художньої літератури на уроках та під час ігрової діяльності дітей?

3. На яких уроках і з якою метою?

4. На яку програму чи методичні рекомендації ви опраєтесь, обираючи митців та тексти художньої літератури?

 5. Як ви оцінюєте рівень сприймання і розуміння художніх текстів дітьми?

6. Ви співпрацюєте з логопедом/ педагогом у застосуванні художньої літератури? В чому полягає ваша співпраця?

Аналіз підсумків співбесіди вчителів і логопедів ДНЗ показав, що художні тексти не мають значного попиту у планах навчально-виховної праці та в календарних планах викладачів.

Епізодично праця з художніми текстами здійснюється на заняттях із ознайомлення з навколишнім середовищем, розвитку мовлення та на уроках з художньої літератури з метою спрямування у базових лініях сюжету. Щодо поєднання художньої літератури з розвитком мовлення під час ігрової активності, то 25% вихователів застосовують здебільшого дидактичні, 33% в основному рухливі ігри з мовним супроводом і 42% долучають у свою роботу і дидактичні, і рухливі ігри.