Мовленнєва компетентність у початковій школі

ПЛАН

Вступ……………………………………………………….3

Розділ 1.  Теоретичні аспекти формування мовленнєвої компетентності першокласників на уроках української мови в Новій українській школі…………………………..7

1.1. Поняття та сутність мовленнєвої компетентності першокласників…………………………………………….7

1.2. Шляхи формування мовленнєвої компетенції здобувачів освіти першого класу на уроках української мови…………………………………………………………10

Висновки до Розділу 1……………………………………..18

Розділ 2. Сучасні засоби формування мовленнєвої компетентності першокласників на уроках української мови НУШ………………………………………………….20

2.1. Розвиток зв’язного мовлення першокласників як основний чинник формування мовленнєвої компетентності…………………………………………….20

2.2. Компоненти активізації формування мовленнєвої компетентності на уроках української мови у Новій українській школі…………………………………………..29

Висновки до Розділу 2……………………………………..34

Загальні висновки…………………………………………..36

Список використаної літератури…………………………..38

Додатки……………………………………………………..39

ВСТУП

        Сучасний етап розвитку нашого суспільства та реформації освіти зокрема характеризується глибокими економічними і соціальними перетвореннями. Тому необхідність орієнтувати процес навчання на формування готовності особистості до постійно мінливих запитів соціуму, до співпраці та комунікації з іншими людьми на сьогоднішній момент вже не викликає сумнівів.

        Сьогодення потребує висококваліфікованих, впевнених у собі, гнучких спеціалістів, для яких жодне завдання не буде проблемою. На передній план виходять «soft skills», так звані – «м’які (або гнучкі) навички», серед них чи не найважливіше місце займають комунікативні навички особистості. Вони включають письмове та усне мовлення, вербальну грамотність у всіх сферах діяльності особистості. Це – вміння будувати діалог, коректно відстоювати власну точку зору, вміти оформлювати власні думки усно та письмово, в будь-якому стилі. Розвиток даних навичок починається ще у дошкільному віці (дитина вчиться підтримувати бесіду із дорослими, будує прості речення, вміє доносити власну думку до слухачів), а у молодшому шкільному віці на навчальних заняттях починає формуватися мовленнєва компетентність.

        В більшій мірі формування мовленнєвої компетентності відбувається на уроках української мови, де діти вчаться правильному усному та писемному мовленню, будують діалоги, полілоги, постійно комунікують один з одним, виховуючи у собі мовленнєву культуру. Адже саме при спілкуванні можна визначити рівень інтелекту людини, її освіченість, вихованість, культурність.

        Реформа шкільництва, яка добре відома за назвою Нова українська школа (НУШ) внесла свої корективи у раніше визначені Державним стандартом освіти знання, уміння, навички, що мають засвоїти, набути, вдосконалити школярі в процесі вивчення навчальних предметів, зокрема і української мови. Відтак, у пояснювальній записці Державного освітнього стандарту з української мови НУШ основною метою є «формування ключової комунікативної компетентності, яка виявляється у здатності успішно користуватися всіма видами мовленнєвої діяльності у процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, вирішення життєво важливих завдань». Паралельно із цим ставиться завдання систематично одержувати інформацію з різних джерел, яка засвідчує рівень сформованості базового лінгвістичного компонента в загальній мовній освіті молодших школярів (фонетичний, лексичний, граматичний і текстотворчий зміст), усвідомлення ними лінгвістичних явищ з метою розвитку комунікативної компетенції в її лінгвістичному, соціолінгвістичному та прагматичному аспектах шляхом виконання рецептивних видів мовленнєвої діяльності у поєднанні з продуктивними.[2]