Викрадення Святого Миколая

Викрадення Святого Миколая

Промайнула золотокоса осінь, настала зима. Як звичайно у перший місяць завірюх та стужі діти чекають в гості Святого Миколая.

Відбулася ця історія багато років тому. Сашко та його друзі ходили  до другого класу.

Одного зимнього вечора Сашко почав питати батьків, що йому подарує цього року Святий Миколай. На що мама відповіла:

• Ти був геть неслухняним. У школі вчительку не слухаєш, уроки вчити не хочеш,  на вулиці з хлопцями б’єшся…Продовжувала мама. А до таких дітей Миколай не приходить. Та й до друзів твоїх бешкетунів Андрійка та Сергійка він також не збирається.
• Як так? – обурився Сашко.
• Усі діти оримають подарунки під подушки, а ми ні? – так не чесно. Нехай ніхто не отримує, якщо так. Похнюпившись пішов Сашко до своєї кімнати.

Вночі йому приснився дивний сон, ніби Святого Миколая викрали і більше ніхто ніколи про нього не згадував.

Наступного ранку Сашко, як завжди ішов до школи зі своїми друзями, Андрійком та Сергійком.

Сашко скаржився їм на Святого Миколая, коли раптом зупинився і вигукнув.

• А давайте викрадемо Святого Миколая!
• Як? – в один голос промовили хлопці.
• Ми його спіймаємо і замкнемо у нашому будинку на дереві в лісі, там його ніхто не знайде, а коли свято пройде випустимо. Так більше ніхто не отримає подарунків.
• Ні, це погана ідея, засумнівався Андрійко.

Але Сашко та Сергійко вже його не чули і думали, як піймати Святого Миколая.

Так за цими думками пройшов день в школі. Саме сьогодні вночі мав прийти Святий Миколай.

Увечері коли батьки вже спали, друзі вислизнули з дому і пішли шукати Миколая. Зайшли у густий, засніжений ліс. На галявинці стояла хатинка, вона була невеличка, але така гарна і виблискувала всіма кольорами веселки.

Хлопці підійшли ближче, заглянули в віконце і побачили Святого Миколая. Він саме збирався розносити подарунки.

• От він і попався, промовив Сашко.
• Але, як ми його викрадемо, подивіться який він великий і сильний? – запитав Андрійко.
• А ми його хитрістю візьмемо, потер руки Сергійко.

Вони дочекалися поки Миколай вийде з хатинки і як почали плакати. Святий Миколай запитав:

• Що ви тут робите? І чому плачете?
• У нас у хатинці на дереві залишився собачка і ми тепер не можемо його зняти, а зараз там холодно і темно, мабуть йому страшно. От ми, блукаючи лісом і натрапили на Вашу хатинку.
• Он, як – почухав довгу бороду дідусь.
• А батьків чому не покликали?
• Вони сваритися будуть. Ми злякалися.
• Ну добре, ходімо я допоможу. Тільки швидко, мені ще подарунки рознести треба.
• Добре, добре дідусю, тут не далеко, - зраділи хлопці, що їм вдалося обдурити Святого Миколая.

Вони швидко дійшли до будинку на дереві. Тільки Миколай переступив поріг будиночку, як діти закрили за ним двері на засув. Святий Миколай обурився.

• Ви, що мене обманули?! А ну відкривайте двері! Мене всі діти чекають, поки я тут з Вами бавлюся.
• А не відкриємо, - заговорив Сашко.
• Якщо нам подарунки не приносиш, значить і нікому не потрібно.
• З чого ви взяли, що вам не буде подарунків? – запитав Миколай.
• Нам батьки сказали, тому що ми  бешкетуни.
• Справжнісінькі, засміявся Миколай.
• Ми тебе завтра випустимо, - сказав Сергійко.
• А давайте з вами домовимося, ви відкриєте двері зазар і підете додому спати і я вам обов’язково принесу подарунки, найкращі з усіх.
• Правда? – скрикнули хлопці.
• Звісно. Чи я колись обманював когось?- усміхнувся Миколай.

Так вони і зробили. Випустили Святого Миколая і побігли додому спати. Після такої нічної прогулянки діти заснули так кріпко, що навіть не помітили, як настав ранок.

Уранці під подушкою Сашко, Андрійко та Сергійко знайшли вуглину із запискою: «Найкращим викрадачам – бешкетунам від Святого Миколая».