Арт-терапія у розвитку здоров'язбережувальної компетенції

Арт-терапія у розвитку здоров’язбережувальної компетенції

Л.М. Кіяшко, керівник вокально-хорової студії Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Головним засобом попередження хвороб  є гармонійний розвиток

 духовних  і фізичних сил людини (П. Лесгафт)

Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу (Сократ)

У сучасному суспільстві здоров’я є ключовою категорією в житті людини. Оскільки воно безпосередньо впливає на якість життя, добробут, психічне самопочуття. Якщо ж говорити ширше, то здоров’я є важливим показником цивілізованості суспільства, однією зі складових національного розвитку кожної країни.

Саме тому збереження та зміцнення здоров’я дітей і молоді –пріоритетне  з-поміж завдань, що стоять перед державою. У вирішенні цього питання важливою стає підтримка громадських, державних підприємств та інституцій. Беззаперечно, що «значна доля відповідальності за здоров’я дітей покладається на школу, бо, окрім загальновідомих функцій школи «учіння-розвиток-виховання», стали актуальними збереження, зміцнення і розвиток здоров’я у процесі освітньої діяльності як учнів, так і педагогів, а серед основних факторів майбутнього нашої держави основним є здоров’я її громадян: фізичне, психологічне, соціальне та  духовне» [8].

Останнім часом зростають показники погіршення як фізичного так і психічного здоров’я учнів. І варто розуміти, що це проблема не лише медична, але й педагогічна. Здоров’я дітей має безпосереднє відображення на процесі навчання (швидкість реакції, засвоєння знань, увага, тощо) та на соціальних відносинах (агресивна поведінка, булінг, відсторонення від колективу).

Саме тому школа має допомогти дитині у розвитку здоров’язбережувальної компетентності, використовуючи всі можливі інструменти.

Збереження та зміцнення здоров’я учнів на сьогоднішній день представниками освітніх інституцій усвідомлюється як професійно важлива проблема. Насамперед це можна пояснити тим, що поняття «здоров’я» у сучасних наукових дослідженнях перестало трактуватись як просто відсутність захворювань, а набагато ширше. Так в дослідженнях В.Климової читаємо: «здоров’я – міра життєвиявлення людини, гармонійна єдність фізичних, психічних, трудових функцій, що обумовлює повноцінну участь людини в різних галузях суспільної діяльності». Халло О. Є. визначає здоров’язбережувальну компетентність як характеристики властивостей учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточення. Поняття «здоров’язбережувальна компетентність»  за Г.С. Сазоненко пов’язане з готовністю учня вести здоровий спосіб життя як у фізичній, соціальній, психічній, так і в духовній сферах [8]. Із наведених визначень розуміємо, що в поняття «здоров’я» вкладається соціокультурний зміст, тобто надзвичайно важливим є врахування як фізіологічного розвитку особистості, так і її психічного, емоційного самопочуття.  

 Значною мірою від умов життя (розглянемо насамперед проведення часу в закладі освіти) залежить фізичне, психічне, соціальне здоров’я дитини, її соціально-психологічна адаптація у суспільстві.

Слід зауважити, що розвиток здоров’язбережувальної компетентності у сучасному світі дедалі частіше відбувається шляхом впровадження превентивної освіти на засадах розвитку життєвої компетентності. Превентивна освіта — це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психологічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування в неї відповідальної поведінки, імунітету до можливих негативних впливів соціального оточення; профілактика та корекція негативних проявів поведінки.