Форма твору “Timor et tremor”

РОЗДІЛ 2: МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНА АНОТАЦІЯ

2.1. Форма у цілому та структура частин

Хоровий цикл “Чотири покаянних мотета” складається з чотирьох номерів, об’єднаних єдиним сюжетом та змістом: I “Timor et tremor”, II “Vinea mea electa”, III “Tenebrae factae sunt”, IV “Tristis est anima mea”. В даній анотації я буду розглядати тільки I та III номери.

I “Timor et tremor” має наскрізну контрастну строфічну форму, де кожній поетичній строфі (або напівстрофі) відповідає новий музичний матеріал. Вибір саме такої форми композитором на пряму пов’язаний з текстом та його сутністю. Завдяки цьому, можна сказати, що кожна зі строф має закінчену думку та може сприйматись окремо.

Вся частина складається з 8 речень, які мають не квадратну структуру, а відштовхуються від слова.

1 речення (1-7) починається проведенням фрази в октавному унісоні Т та

S. Далі ця тема підкріплюється звучанням Б та А, підкреслюючи драматичність та жахливість перших слів. Далі речення розбивається на 3 фрази (2+2+1) на один і той самий текст (“venerunt superme”), що повторюється.

2 речення (8-10) звучить статично на двох акордах, що підкреслює слово “морок”, лише у 10 такті вбачається висхідний хід в S, А та Т.

3 речення (11-15) починається почерговим поліфонічним вступом S, А, Т та Б, тим самим декілька разів повторюючи прохання “змилуйся”. У 14-15 тактах це прохання проводиться ще раз в гармонічному викладі дуже складних акордів (терцдецимакорди), через що ці дисонуючі співзвуччя створюють неперевершене відчуття болю і жалю.

4 речення (16-20) має дуже прозору гармонію та фактуру, тема яскраво і виразно проводиться в партії S. Дворазове повторення фрази “Бот ти

відрада моя” в різній динаміці, в комплексі з гармонією, підкреслюють світлість та відвертість слів.

5 речення (21-24) спочатку виконується складом S, А,Т, а потім S, А, Б. Використання не всього звучання хору обумовлено текстом, а саме його інтимністю. Також, задля образності, використовується проста гармонія тризвуками та їх оберненнями.

6 речення (25-28) дуже драматичний епізод, що підкреслюється гармонією, секвентним розвитком, динамікою та фактурою. Перше проведення фрази звучить без S, а друге без Б.

Двотактовий перехід (29-30) з нестійкою тональною основою (є ознаки і мажору, і мінору та використовується лише D функція) готує слухача до кульмінації цієї частини.

7 речення (31-33) кульмінація частини в гучній динаміці, акордовому складі зі складною гармонією (ундецимакорди та терцдецимакорди), з використанням divisi у партії Б.

8 речення