Французська література 18 століття

Дніпровський Національний університет ім.Олеся Гончара

Факультет української і іноземної філології та Мистецтвознавста

Кафедра української літератури

РЕФЕРАТ

на тему:

“Французська література 18 століття”

Виконав: студентка групи УП-17-1

Кучковська Анастасія

Перевірив: канд. філол. наук, доц. Максютенко Олена Валеріївна

2018

XVIII століття - епоха Просвітництва. Історична місія Просвітництва полягала в тому, що воно підготувало Велику Французьку буржуазну революцію, звершення якої означало перемогу нового політичного ладу в Європі - буржуазного. Просвітителі не бачили своєкористя представників буржуазного класу, адже на перших порах буржуазія сприяла державному об'єднанню і економічному зміцненню європейських країн за рахунок розширення виробництва, створення нових економічних зв'язків. Зацікавлена ​​в ліквідації феодальної роздробленості, буржуазія економічно підтримувала прогресивні соціально-політичні реформи. Все це в свою чергу сприяло як національного самовизначення окремих країн, так і загальноєвропейської культурної інтеграції.

Просвітництво включало в себе політичні, культурні та громадські ідеї - прогресу, справедливого і розумного соціального устрою, розвитку наукового знання, релігійної терпимості.

Однією з найважливіших завдань була широка популяризація просвітницьких ідей. Недарма найважливішим актом інтелектуальної та громадянської діяльності був випуск з 1750-х років «Енциклопедії» Даламбером і Дідро, переглянутої колишню систему людських знань і виводить на перший план ідею виховання людини. Література Просвітництва у Франції була надзвичайно багатогранною. У ній виступають в єдності художнє і публіцистичне початку, виразно проявляються пропагандистські і сатиричні тенденції. У ній переважали публіцистичні, пропагандистські, сатиричні тенденції. Основними жанрами стали політичний філософський трактат, філософський роман, громадянська трагедія.

Просвітителі були людьми енциклопедичних знань, і знання вони обрали своєю головною зброєю. Досягнення поставленої мети було поставлено в пряму залежність від освіченості народу, рівня його добробуту. Ідея самоцінності особистості, гасло - ніяких відмінностей, крім талантів і чесноти - мали в той час величезне значення: вони пробуджували в людях високі, благородні почуття, народжували дух протесту проти будь-якого насильства. Мистецтво було поставлено на службу просвітницької гуманістичної програмі. Велика частина творів представляла собою белетризовані філософські трактати, в них художньо втілювались основні соціально-політичні тези і моральні установки просвітницької концепції перебудови суспільства. Акцент на провідну роль розуму, визнання літератури дієвим виховним засобом, увагу до особистості - ці пріоритети, що зробили вирішальний вплив і на естетику, і на творчі методи просвітителів.

Письменники прагнуть наблизити мистецтво до сучасності, вводять нового героя - звичайної людини, показують його страждання, закликають до відповідальності сильних світу цього, волають до милосердя і співчуття.

Французьке Просвітництво можна розділити на два етапи.

Раннє Просвітництво (1715-1750) відрізнялося помірною опозиційністю. Це був час збирання просвітницьких сил, формування просвітницьких жанрів. До першого періоду відноситься творчість Алена Лесажа, Шарля Луї Монтеск'є, початок просвітницької та літературної діяльності Вольтера.

Зріле Просвітництво (1751-1789) настає з початком видання «Енциклопедії». Віра в буржуазний прогрес викликала до життя більш радикальний матеріалізм і атеїзм, в політичних течіях - республіканські погляди. Це роки безпосередньої підготовки революції.

Одним з письменників цього періоду можна вважати Дені Дідро.

Дені Дідро (1713-1784) - письменник, філософ, драматург, видавець знаменитої «Енциклопедії», активний пропагандист просвітницьких ідей. Почав свою діяльність як автор філософських творів, в яких зайняв непримиренну позицію по відношенню до феодально-монархічного режиму ( «Філософські думки», 1746; «Лист про сліпих для повчання зрячим», 1747). У сфері соціальних відносин Дідро пішов далі Вольтера. Він виступав як демократ, захисник інтересів народу, визнавав за ним право на революцію.