Типологія героя роману-дистопії 30-50 рр. XX ст.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….…3

Розділ I. Теоретико-методологічна основа дослідження……..………….………..5

1. Рецепція дистопічного дискурсу в сучасному літературознавстві..............5
2. Художній образ та типологія художніх образів………….........………......11

Розділ II. Система образів та рецептивна стратегія концепції світу романів-дистопій 30-50 рр. XX ст…………………………………………………..............15

2.1. Образ героя-бунтаря або ‹‹останній із могікан››……………….….………...15

2.2. Персонажі ‹‹уніфікована маса››…………….…………………………...…....21

2.3. Образ героя-мандрівника……………………………………………….....….27

2.4. Образи-культи…………………………………………..…………………...…29

Висновки…………………………………………………………….……………...32

Список використаних джерел…...…………………………………………..…….35

Вступ

У переломні моменти історії література намагалася донести до читачів засобами художнього слова гуманістичні ідеали й виклики доби, які постали перед людством. Оскільки відтворити складні процеси в суспільстві було важко, митці вдавалися до прийомів умовності, щоб у такий спосіб відобразити ті гуманістичні ідеали, які сповідувало людство. Унаслідок цього виник дистопічний роман. Дистопія першої половини XX століття стала своєрідним літописом суспільно-політичних процесів, а також певним застереженням чи попередженням на майбутнє.

Перша половина XX століття характеризувалася стрімким розвитком науки, техніки, що не могло не позначитися на розвиткові мистецтва слова, адже у творчості письменників були відображені настрої суспільства, які панували в ту чи іншу літературну добу. Друга декада XX століття – це період краху царизму в Російській імперії та прихід до влади тоталітарних режимів у Росіі та інших країнах Європи. У цей час оприлюднюються романи-застереження, причиною появи яких стали соціальні катаклізми, які змусили людство задуматися над можливістю втілення в життя утопічних ідеалів, про які мріяли з давніх-давен. Ці утопічні ідеали люди прагнули втілити у своїх фантастичних творах.

Літературознавці останніх десятиліть інтенсивно досліджують утопічні та дистопічні романи. Про це свідчать праці зарубіжних учених: Ф. Боумена, Г. Вудкок, Ж. Габеля, А. Гарднера, К. Кумара, Ф. Мануеля, Л. Сарджента, Р. Смола, Д. Гунтера, К. Мангайма, Г. Морсона, Є. Баталова, А. Тенетні, а також українських вчених: В. Кімової, М. Борецького, Е. Дашко, Ю. Жаданова, О. Гожика, В. Дончика, Г. Баран, В. Панченка, С. Безчотнікової, Н. Поваляєвої, О. Ніколенко, Г. Сиваченко. Вони окреслили проблематику, сюжетно-композиційну організацію творів, їх хронотоп. Проте більшість їхніх праць стосується ідеологічного змісту, економіко-політичної та моральної структури утопічної держави. Серед літературознавчих праць не акцентується увага на відмінних та спільних особливостях розгортання дискурсу, визначенні жанрової та стильової своєрідності романів, а також на дослідженні образів та персонажів романів-дистопій. Це свідчить про необхідність подальших студій цих творів. Питання типологізації героїв романів-дистопій не було предметом ґрунтовних наукових досліджень, тому воно мало вивчене, окремі публікації з цієї проблематики не охоплюють всієї багатогранності питання. Тому дослідження з цієї теми є актуальними. Крім того, вивчення героїв романів є важливим для розуміння тих літературно-філософських тенденцій, які існували в культурі першої половини XX століття.

Метою дослідження є комплексний аналіз та з’ясування системи образів романів-дистопій 30-50 рр. XX ст.

Для досягнення цієї мети передбачається вирішення таких завдань:

• дослідити систему образів романів-дистопій 30-50 рр. XX століття;
• проаналізувати особливості рецепції дистопічного дискурсу в сучасному літературознавстві;
• розкрити традиції та новаторство образів досліджуваних романів;
• подати класифікацію героїв романів-дистопій.

Предметом дисертаційної роботи є типологія героїв романів-дистопій 30-50 рр. XX ст.

Об’єкт дослідження – тексти романів-дистопій українських та англійських письменників представлені в типологічному аспекті з урахуванням споріднених і різнорідних явищ у їх структурі, зумовлених національними особливостями літератур та індивідуально-авторськими ознаками поетики романів.