Портрет переводчика - Лу Синь

Біографічні відомості

Лу Сінь ( 鲁迅, справжнє ім’я Чжоу Шужень周树人 , інші імена – Ю Шань 豫山, Дженьшоу 樟寿) – відомий китайський письменник, поет, публіцист, громадський діяч, перекладач.

Лу Сінь народився 25 вересня 1881р. у місті Шаосін, провінції Чжецзян – культурному центрі Китаю – у сім’ї поміщика. Через кілька років матеріальне становище сім’ї різко погіршилося, що було пов’язано з хворобою і смертю батька Лу Сіня та арештом діда. З 7 років навчався в приватній школі, де отримав основи традиційної китайської освіти. Після школи поступає до Цзяннаньського мореплавного училища, навчального закладу нового плану, створеного за європейським зразком, але через рік переходить до гірничо-залізничної школи і в 1902 році закінчує її. Свою освіту Лу Сінь продовжує в Японії. В Токіо він займається японською мовою, згодом навчається в медичному коледжі у м.Сендае. Висока смертність з причини низького рівня розвитку медицини у Китаї диктує Лу Сіню вибір професії. Однак скоро він приходить до переконання, що важливіше лікувати душі, і вирішує стати письменником, вивчає історію світової літератури, знайомиться з найновішими філософськими течіями. В 1906 році Лу Сінь зближується з китайськими революціонерами-емігрантами, вступає до «Товариства відродження вітчизни». В 1903 році він перекладає декілька романів Жуль Верна, статті, присвячені головним чином політичним та природничо-науковим проблемам.

Лу Сінь вперше знайомить китайських читачів з творчістю зарубіжних авторів 19 століття: Шеллі, Байрона, Пушкіна, Міцкевича. Багато з його перекладів на китайську мову вважаються найкращими і донині. В цей же час Лу Сінь знайомиться з трудами Ніцше, Шопенгауера. Влітку 1909 року опубліковано дві збірки повістей, до них включено переклади творів Л.Андрієва та В.Гаршина. В цьому ж році Лу Сінь повертається на батьківщину і працює в освітніх закладах Шаосіня та Чанчжоу. Протягом революції 1911 року він очолює загін, що підтримує порядок. Але революція не принесла очікуваних змін у життя людей. Лу Сінь переїздить до Пекіну і на деякий час йде з громадської діяльності, працює у Міністерстві освіти.

Після тривалої перерви (з 1911 по 1918р.) Лу Сінь повертається до літературної та громадської діяльності, приймає участь у русі студентів та інтелігенції «4 травня». У травні 1918 року було опубліковано оповідання Лу Сіня «Записки божевільного». В цьому ж році він починає співробітництво в прогресивному журналі «Сінь цініянь». Приблизно в цей же час з’являються перші оповідання Лу Сіня на розмовній мові байхуа.

В 1919-1920 рр. Лу Сінь публікує серію оповідань: «Кун І-цзи», «Ліки», «Маленька подія». В цей же час він починає читати курс історії китайської літератури в Пекінському університеті та педагогічному інституті, пише «Коротку історію китайської прози». Створені в ці роки оповідання склали дві збірки: «Клич» (1923) та «Блукання» (1926).

В 1921-22 рр. виходить у світ повість «Справжня історія А-Кью». Ця найперша повість Лу Сіня багато в чому відмінна від творів традиційної літератури.

В 1926 році Лу Сінь приймає участь у політичних виступах студентів і потрапляє до списків тих, хто підлягає арешту. Переховуючись, він їде до м.Амой, де працює над книгою спогадів «Ранкові квіти, зібрані ввечері», потім переїздить до Гуанчжоу, читає лекції в університету Сунь Ят-сена.

В 1927 році Лу Сінь публікує збірку віршів у прозі, написаних у різні роки, що мала назву «Дикі трави».

У жовтні 1927 року Лу Сінь переїздить до Шанхаю, в цей час публікується двотомник «Танські та сунські оповідання», підготовлений до публікації Лу Сінем, та збірка публіцистичних статей « От і все».

Лу Сінь приймає активну участь у діяльності письменницьких організацій, в 1931 році був обраним керівником Ліги лівих письменників Китаю, працює над перекладом роману А.Фадєєва «Розгром». В 1931-34 рр. виходить у світ серія книг Лу Сіня: «Інакомислячі» та «Книга про несправжню свободу», «Північні записки на південний манер» та «Про погоду балакати не дозволено», в яких зібрано публіцистичні твори Лу Сіня за цей період.