Літературі жанр байки

У давній українській літературі жанр байки не був поширений, хоча й вивчався в шкільних курсах риторики та поетики.

В.Жуковський у праці «Про байку та байки Крилова» простежив історичну революцію цього жанру, виділивши в ній три історичні епохи

1) коли байка була не чимось іншим як звичайним «риторичним прийомом, прикладом, чи порівнянням.

2) коли байка, здобувши самостійне буття, «перетворилася на один із реальних шляхів визначення моральної оцінки для оратора чи моралізую чого філософа».
3) «коли зі сфери красномовства перейшла вона у сферу поезії.

 Взагалі, в українській літературі жанр байки добре відомий, користується великою популярністю і має багаті традиції. Ми всі знаємо, що у дев'ятнадцятому столітті активно формувалася нова українська національна література  Байка в системі жанрів нової української літератури (на етапі становлення) займає важливе місце. Потебня у «З лекцій теорії словесності: Байка, прислів'я, приповідка» стверджує що байка являє собою інакомовність, алегорія. Проте щоб читач не сприйняв байку як простий поетичний твір, і алегорія не перетворилась на символізм автору байки треба додавати повчання, роз’яснюючи свою алегорію. Тому наявність моралі історично зумовлена ознака байки. Хронологічні межі цього жанру – 10-30 р.р. ХІХст.. Як новатор-байкар В історію нової української літератури початку XIX ст. увійшов П. Гулак-Артемовський.

Далі хочу проаналізувати дослідження Чижевського Дмитра про природу байки та саме про Гулака-Артемовського як зачинателя цього жанру. Він зазначає що Гулак-Артемовський писав не лише гумористичні травестіїі.

Саме до серйозних його творів належать байки (усього сім у його творчості). Далі хочу процитувати слова Чижевського: « Байки — один з улюблених ґатунків клясицизму. Вони могли писатись легшою та „низькою“ мовою. Сюжети їх дуже часто традиційні, переходять від одного байкаря до другого. Гулак-Артемовський узяв сюжети своїх байок з польських байок І. Красіцького.»Ось на цих словах можна детальніше зупинитися, адже дійсно  на складний літературно-суспільний розвиток П. Гулака-Артемовського значно вплинуло польське письменство, до якого він виявив глибокі симпатії ще з часів навчання в Київській академії. У Харкові П. Гулак-Артемовський уже в 1818 р. стає лектором заснованої з його ініціативи «кафедри польської мови». Отже, він значно поширив деякі з байок Красіцького (напр. „Пан та собака“, переповнивши різними подробицями та балаканиною, для якої основою він часто бере різні народні вирази, що підходили до його теми. Петро Гулак-Артемовський освоює чужу фабулу таким чином: в його байці наявний розгорнутий сюжет, доповнює твір описами, пейзажами, зображені реалії кураїнського побуту. І ось до речі на думку І.Франка, він «добув собі відразу почесне місце в українському письменстві»