Концепт кохання у літературі

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 Концепт кохання у літературі        2

1.1 Мотиви кохання у літературі        2

1.2 Зображення кохання у Єлизаветинський період        13

РОЗДІЛ 1 Концепт кохання у літературі

1.1 Мотиви кохання у літературі

При всьому різноманітті філософських систем епохи Відродження (гуманізм, скептицизм, стоїцизм, піфагорійство, матеріалістичний аристотелізм, натурфілософія, натуралістичний пантеїзм, платонізм та ін.) основна тенденція очевидна. І тут ми неминуче підходимо до Платона. Англійський дослідник Д. Вівіан [8; 117] правильно стверджує, що майже всі теорії кохання та краси базуються на двох відомих промовах Сократа, відтворених Платоном у «Симпозіумі» та «Федрі». Епоха Відродження характеризується союзом філософії та естетики, при цьому розвиток естетичних категорій відіграє провідну роль у багатьох філософських системах.

Світ створив великий художник у пориві кохання. Краса світу є втіленням абсолютної краси, яку вільний людський розум може осягнути в акті творчості. Тільки людина може проникнути у вічну таємницю гармонії всесвіту, адже сама людина є «вінцем творіння». Любов — це прояв динаміки загальної краси та гармонії. Приблизно так сприймали світ люди епохи Відродження, незалежно від їхніх філософських поглядів. Це був дух часу.

В. Арсенюк у своєму дослідженні слушно зазначає: «Існує думка, і недарма, що провідним впливом монотеїстичного бога середньовіччя того часу, протилежною стороною титанізму, був індивідуалізм. Справді, багато художників епохи Відродження, які розкріпачували людину, утверджували її як особистість, глибоко відчували її самотність, навіть безпорадність. Розкута людина, самотньо стоячи перед лицем величезного всесвіту, у творчій сміливості кинула виклик самому Творцю. абсолютизація, обожнювання людської індивідуальності - це і релігія титанів епохи Відродження, і предмет гірких роздумів (Шекспір), навіть скептицизму (Монтень) [8; 117]. Важко сказати, чого було більше але загальну модель можна охарактеризувати як пантеїзм, який витіснив середньовічний теїзм як ренесансний неоплатонізм. Г. Пліфон, М. Фічіно, Піко делла Мірандола, М. Кузанський, Е. Спенсер (який дотримувався естетичних традицій Платона) - всі вони вірили, що любов, яка створила світ, підноситься до науки, мистецтва і філософії, аж до цього кола відбувається повне коло в красі і чесноті (…любов справедливо називати вічним зв’язком і узами світу та його частин…” – М. Фічіно) [29;101].

У цьому тлумаченні головне призначення любові — привернути людську душу до її божественного змісту. Тому, за Платоном, різниця між чоловіком і жінкою не має значення (це бачимо в сонетах Шекспіра). Чорний ерос, любов, це лише один крок у платонічній ієрархії кохання.

Існує думка, що Шекспір ​​не філософ, а поет, і думки літературних героїв не можна ототожнювати з думками автора. На цьому тлі особливо цікаво проаналізувати ті «сонети», в яких Шекспір ​​монологує виключно для себе. Слід зазначити, що питання філософської традиції у творчості Шекспіра торкалося чимало дослідників з того чи іншого боку. Найбільший вплив на Шекспіра Монтеня вважала радянська літературна критика. Щоб визначити вплив античної філософії на Шекспіра, ніхто з дослідників уважно не стежив за розвитком ідей Платона та неоплатонізму. Ми не вважаємо вплив філософії Платона на Шекспіра домінуючим. З'явиться традиція щодо естетичних і філософських аспектів світогляду Шекспіра, відображених у сонетах.

Життя Платона (423 або 427-348 рр. до н. е.) збіглося із занепадом грецького поліса. Майбутній філософ, аристократ за походженням, не бачив у рідних Афінах сил, здатних вилікувати суспільство. Він буде шукати свої ідеали в утопії. У 407 році до н.е Платон зустрів знаменитого мудреця Сократа. У всіх збережених творах Платона Сократ - головний герой. У діалогах Платона ведуться розмови Сократа з різними, переважно історичними, постатями.

Банкет — найвідоміший із запланованих діалогів. До нього звертатимуться філософи та поети. Його проблеми визначать напрямок багатьох художніх творів. Цей діалог від Платона про кохання, Платон розповідає, як Сократ одного разу прийшов на вечірку. Бенкетуючи, юнаки замислюються про те, що таке любов. Вони хочуть зрозуміти, що таке любов, який її сенс у житті, чому кожна істота підпорядкована Еросу, хто він — бог чи демон.