Кнут Гамсун "Пан"

У світовій модерністській літературі кінця ХІХ початку ХХ століття особливого значення набула міфологія, оскільки це джерело метафор, сюжетів,  аналогій, а міф це система мислення і досвіду. Письменники модерністи намагалися  по-новому показати давній міф аби показати  його нові сторони. Над цим працював Кнут Гамсун в своєму романі «Пан».

Одразу виникає питання: Чому саме така назва? Навіть не прочитавши  твору ми одразу бачимо зв'язок з грецькою міфологією. Пан – грецький бог лісів, мисливців та пастухів, син Гермеса (або Зевса) і німфи Дріопи (або Каллісто). 

За однією з міфічних версій, Пана народила Одіссеєва дружина Пенелопа від Гермеса або від усіх своїх женихів. Бог лісів, отар, пастухів, пізніше — покровитель усієї). Народився Пан у горах Аркадії напівлюдиною-напівцапом — з цапиними ногами, рогами та бородою. Його культ у післягомерівський період поширився по цілій Греції.

Гермес забрав цапоногого хлопця на Олімп, де він веселив своїм виглядом богів. Олімпійське життя не сподобалося Панові, і він повернувся на землю, де міг стрибати по горах та бавитися з білими отарами. Він мав лагідну, веселу вдачу, грав на сопілці. Навколо нього танцювали німфи й сатири. Коли хтось порушував його спокій, Пан дуже гнівався і наганяв на людей неймовірний страх.

А коли ми більше дізнаємось про головного героя, то бачимо його схожість з цією міфічною істотою. Лейтенант Глан так само жив відлюдьком в лісі, де на нього чекав лише його вірний пес Езоп. Чоловік зазнає щастя лише наодинці з природою. Там він почуває себе комфортніше ніж в оточенні людей. Час проведений в товаристві не приносить ніякої радості: «Ваша правда розучився обходитися з людьми. Будьте милосердні, ви не розумієте мене, я здебільшого живу в лісі, це моя втіха. Тут, у моїй самоті, нікому не шкодить від того, що я такий, як є…»