Архетип Матері в п’єсі «Синій птах» М.Метерлінка

Архетипи позначають початкові первісні образи, універсальні символи або мотиви. Вони повторюються в сюжетах міфів і казок різних народів, оскільки є компонентами колективного несвідомого з перших днів людства. Один з них – це архетип Матері. Щоб зрозуміти природу материнського архетипу, потрібно задуматися над суттю материнського начала. У найширшому сенсі воно символізує життєвий досвід кожної живої істоти. Жодне з них не було створено з порожнечі; у кожного є мати.

Юнг подає наступний узагальнений опис архетипу матері, з яким пов'язані материнські риси: прояв уваги та співчуття; мудрість і душевний підйом; будь-який корисний інстинкт або імпульс; все, що називається добротою; все, що дає турботу і підтримку, сприяє розвитку і родючості.

З негативних аспектів материнського архетипу можна відзначити все таємне, приховане, темне; прірву; світ мертвих; все, що пожирає, спокушає і отруює; все, що викликає жах і є неминучим, як сама доля.

Як і будь-який інший архетип, він може бути виявлений в різноманітних іпостасях. Найважливішими є мати та бабуся, потім йдуть жінки, яких ми називаємо матерями в переносному сенсі слова. До цієї категорії належать богині, особливо Богоматір або ж Діва Марія.

Саме з нею в п’єсі можна порівняти Душу Світла, яка слідує за дітьми від самого початку. Вона показує їм шлях до Синього Птаха, даючи поради й спостерігаючи за ними, немов янгол-охоронець. Душа Світла також несе у собі дидактичну роль, вона є тією наймудрішою з героїв, що навчає дітей любити світ і цінувати все, що вони мають. Мітіль зразу ж після її перетворення з лампи здивовано вигукує: «Это богородица!» Навіть її вбрання, яке автор описує як «газовое платье лунного цвета, то есть золотистое с серебояными блестками; от этого платья словно исходят лучи», асоціюється з образом Матері, з усім її світлом і добром.

Загалом, будь-який предмет може бути архетипом Матері. Архетип - це ідея. Ідея - це в давньогрецькій філософії, як відомо, ейдос. Ейдоси які ми знаходимо в Метерлінка це душі Цукру, Молока, Вогню, тощо. Якщо уважно читати, то можна помітити, що кожен з цих персонажів має дві особливості - атрибут цього предмета і турбота про Тільтіль та Мітіль. Якщо перше можна відносити до теорії ейдосів, то друге – це архетип Матері.

Хочеться згадати про роботу Нойманна, в якій йшлося про Леонардо да Вінчі, а саме, уривок з птахом, грифом, як зазначив Юнг. Не так важливо для нас чи помилився останній з вищезгаданих психологів, коли позначив птаха саме цим видом, адже він є символом уроборичної Великої Матері. Тому в Метерлінка, я вважаю, навіть Синього Птаха можливо інтерпретувати як образ, який вміщує в собі архетип Матері. В такому випадку відлуння архетипу знаходиться у кожному герої твору.

Найпершою діти зустрічають Фею Берілюну, вона ж старенька сусідка Барленго, яка дає їм настанову та відправляє в путь, залишивши з ними «варту». Їхні супутники це Вода з Вогнем, Цукор, Хліб, Молоко, Кішка, Пес та Душа Світла.

Перші два є наче відповідниками двох сторін архетипу, адже вода може являти собою початок життя, його берегиню, в той час як вогонь сприймають як те, що руйнує та «пожирає» все на своєму шляху. Схожа ситуація й у Кішки з Псом: останній готовий віддати життя за свого господаря, свого «божества»; Кішка втілює в собі темноту та таємничість, які проявляються в її постійному намаганні зупинити дітей та перешкодити їхній мандрівці.