Аналіз поезії української культури

У розвитку української культури на сучасному етапі відбуваються помітні зміни. Наприклад, у нашу культуру повертається творчість репресованих митців та представників діаспори. Характерними рисами культури сучасної України є зміни ціннісних орієнтирів і духовних спрямувань, переосмислення власної історії, утвердження національної ідентичності, відновлення значущості релігійного життя та його активізація, вдосконалення системи освіти, культурна глобалізація. Увійшовши до XXI століття, українська держава має відродити процес духовнокультурного та морально-етичного розвитку українського народу. Цілісність національної культури можна досягнути завдяки активному поширенню в суспільні процеси української національної ідеї.

Отже, перейдемо до звичаїв та обрядів, які збереглися в нашому суспільстві. По-перше, як вони дійшли до нашого часу? Звичайно завдяки нашим предкам, які передавали свої знання в усній або письмовій формі наступному поколінню. Безліч джерел нам дають змогу дізнаватися більше про тогочасне життя. Книги та записи в архівах є найбільш достовірніми. Також до джерел можна віднести і розповіді минулого покоління, яке дізнавалося про українську культуру та її традиції від своїх бабусь та дідусь, батьків. Отже, робимо висновок, що головною причиною збереження української культури є мова. Вона як прояв національної самобутності народу зберігає і передає наступним поколінням етнічні особливості світосприймання, картини соціального та культурного побуту, народні думки, почуття, звичаї, обряди. Одним із найдавніших і найважливіших складників духовного життя народу, його культури є обряди, які супроводжують людину від часу її появи на світ і протягом усього життя. Наприклад, найголовнішим взимку є Різдвяний цикл свят (від Святвечора до Водохреща), пов’язаний із відродженням нового сонця. У ньому найбільше обрядів, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя, достаток. У цей час українці колядували – співали ритуальних пісень, якими сповіщали про народження світу (у християнських колядках – про народження Христа), та щедрували – бажали господарям осель та їхнім домочадцям багатого життя та щедрого врожаю. Розберемо більш детально обряд щедрування, який тягнеться з давніх часів і до сьогодні. За традицією, господар прибирає обійстя, а господиня готує вечерю. У Щедрий вечір на столі має бути 12 страв, серед них – обов’язкова друга щедра кутя (перша була багата різдвяна). Крім того, цього вечора пекли млинці, пироги та вареники, щоб ними пригостити щедрувальників та посівальників. Дівчата у Щедрий вечір, що відзначався «щедрою вечерею», здійснювали традиційний обряд — щедрування, виконуючи обрядові пісні (щедрівки), які співають після заходу сонця з 13 на 14 січня. Чи змінилася ця традиція зараз? Видозмінилася, оскільки в давні часи щедрували лише дівчата, зараз же пісні виконують і хлопці. Сьогодні замість пирогів та млинців, дітей пригощають цукерками або ж дають гроші.

Весняний цикл календарних свят спрямовувався на закладання майбутнього врожаю, тому важливими були ритуально-магічні дії, пов’язані із закликанням весни, тепла, птахів, дощу (Стрітення, Обретіння, Явдохи, Теплого Олекси, Благовіщення). Головним же весняним святом у народі завжди вважався Великдень (Воскресіння Христове), який поєднав давні язичницькі та церковні ритуали. Свято Великодня припадає на весняне рівнодення та символізує перемогу Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, Тепла над Холодом. Великодній обрядовий цикл складається зі: Страсного тижня з Вербною неділею і Чистим четвергом; Великодня (Паски) та Світлого (Великоднього) тижня з Радуницею (шанування предків) і Світлим (Волочильним) понеділком. У кожного з нас свято Великдень асоціюється з хресним ходом зі свічками, червоними