Найважливіші пам’ятки старослов’янської писемності

Тема 3. Найважливіші пам’ятки старослов’янської писемності

1. Мотивація назв старослов’янських пам’яток.

2. Критерії класифікації старослов’янських пам’яток. Редакції пам’яток

старослов’янської писемності.

3. Глаголичні пам’ятки.

4. Кириличні пам’ятки.

1. Мотивація назв старослов’янських пам’яток.

Єдині джерела для вивчення старослов’янської мови – збережені

старослов’янські тексти. Найдавніші слов’янські рукописи дійшли до нашого часу в невеликій кількості. Рукописів кирило-мефодіївської доби загалом не збереглося. Переважна кількість збережених старослов’янських пам’яток датовані ХІ ст., і лише кілька походять із кінця Х ст. Кожна така пам’ятка – безцінне надбання слов’янства. Збережені пам’ятки представлені не тільки рукописними книгами, писаними на пергаменті, а також надмогильними написами та написами на стінах давніх споруд.

Назви старослов’янських пам’яток умовні, мотивовані такими чинниками:

1) назвою місця, де знайдено пам’ятку, зокрема:

 назвою місцевості: Синайський псалтир, Синайський требник, Македонський

листок, Добруджанський напис;

 назвою міста: Чуднівський псалтир, Архангельське Євангеліє, Охридські листки, Київські листки, Празькі уривки, Фрейзингенські уривки;

 назвою монастиря: Супрасльський рукопис, Маріїнське Євангеліє, Зографське Євангеліє, Хіландарські уривки;

2) прізвищем особи, яка зберігала, знайшла або придбала пам’ятку: Ассеманієве Євангеліє, Збірник Клоца, Листки Ундольського;

3) іменем писаря, який писав пам’ятку: Савина книга;

4) іменем особи, для якої писано пам’ятку: Збірники Святослава, Остромирове

Євангеліє, Напис царя Самуїла.

2. Критерії класифікації старослов’янських пам’яток. Редакції пам’яток

старослов’янської писемності.

Основні критерії класифікації пам’яток старослов’янської писемності:

1) азбука (глаголичні пам’ятки, кириличні пам’ятки, одна пам’ятка написана

латиницею);

2) зміст (за невеликим винятком, усі збережені старослов’янські рукописи –

пам’ятки перекладної культової літератури: Євангелія, псалтирі, молитвослови,

житія, проповіді. Більшість із них – це переклади грецьких богослужбових книг; рідко перекладалися латинські та німецькі богослужбові книги);

3) час написання (хронологія пам’яток умовна, бо переважна більшість пам’яток у тексті не містить вказівки на час написання). За хронологічним аспектом розмежовують найдавніші старослов’янські пам’ятки – кінця Х ст. (Київські листки, Зографське, Маріїнське й Ассеманієве Євангелія, а також деякі підписи, написи на стінах, намогильних плитах) і пізніші пам’ятки – ХІ ст. (більшість збережених старослов’янських рукописів);

4) мовні особливості дозволяють виділяти кілька редакцій старослов’янських

пам’яток. Відомо, що пам’ятки писалися і переписувалися в різних слов’янських землях (у Моравії, Паннонії, Болгарії, Македонії, Сербії, на Русі), у результаті чого на первісну солунсько-македонську (південномакедонську) основу нашаровано чимало особливостей інших слов’янських мов і діалектів.

Редакції старослов’янських пам’яток:

 рання болгарсько-македонська (староболгарська) – пам’ятки, написані

безпосередньо Кирилом і Мефодієм перед моравською місією на основі

солунсько-македонського (південномакедонського) діалекту староболгарської

мови; тексти того часу втрачені або ще не знайдені;

 чесько-моравська – пам’ятки відбивають деякі риси чесько-моравських діалектів: Київські листки (Х ст.), Празькі уривки (ХІ і ХІІ ст.);

 паннонська (словенська) – пам’ятки характеризуються рисами протословенських діалектів: Фрейзингенські уривки;

 македонська (охридська) – пам’ятки, написані представниками Охридської

школи писемності, відбивають риси західномакедонських діалектів: Зографське