Барокові пам’ятки Львова

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій

Кафедра автоматизованих систем управління

Есе на тему:

«Барокові пам’ятки Львова»

Виконала:

студентка КН-102

Ніколаєва Інна

Львів 2020

Архітектура Львова поєднує в собі будівлі різних епох та стилів, саме тому, можливо, у цьому й криється колорит та туристична привабливість міста. Архітектурні пам’ятки Львова – це переплетення здобутків східної, західної культур та українського народного мистецтва, вдале поєднання, що свідчить про високу шляхетську душу народу, вибагливість до його смаків та звичаїв.

Не оминув місто й європейський стиль бароко. Саме з поширенням цього стилю на українських землях у XVII – XVIII ст. пов’язують розквіт архітектури, який називають так званою золотою добою. Проте на розвиток архітектури, а значить, і бароко, впливала традиційна культура українців. Тому українське бароко – неймовірно вишукана суміш етнічних елементів з привнесеними європейськими. Саме в цьому полягає самобутність бароко України: митці прагнули не відтворити побачене, а створити на його основі своє. 

Саме в період бароко в церковній архітектурі і образотворчому мистецтві з’явились такі характерні стилістичні риси бароко, як зіткнення протилежних елементів, контрасти ритміки й масштабів, світла і тіні, динамізм композиції.

Розвиток барокової архітектури Львова тісно пов’язаний з діяльністю єзуїтів, адже він розпочався з будівництва костелу єзуїтів(1610-1630) за проектом Джакома Бріано. Будівництво проводилось за зразком римської базиліки Церкви Святого Імені Ісуса. Особливістю даного храма є також те, що він вважається одним із перших барокових храмів у Речі Посполитій.

Загалом, у Львові залишилось багато пам’яток архітектури бароко, але все ж таки значна їхня частина була або зруйнована, або перебудована. До тих об’єктів, які залишилися можна віднести: Собор Святого Юра, Костел монастиря домініканців, Костел Марії Магдалини, Костел Стрітення, Церкву святого Миколая, палац Любомирських, кам’яницю Кільяніщинську та інші.  Далі розглянемо пам’ятки, які, на мою думку, заслуговують найбільшої уваги.

Собор Святого Юра

Собор Святого Юра – перлина пізньої барокової архітектури. Розташований він на південно-західному узгір'ї Львова, Святоюрській горі. Собор Святого Юра збудований за проектом Бернарда Меретина, архітектора німецького походження, у 1744-1761 роках на місці старого мурованого собору, який стояв тут з 1363 року. Після смерті Б. Меретина у січні 1759 року будівництво продовжив і завершив архітектор Клеменс Фесінгер – львівський архітектор, німець за походженням. Фундатором Святоюрського собору у Львові був митрополит Анастасій Шептицький. Однак митрополит не зміг здійснити повністю свій задум, тому, помираючи, 1746 року він доручив своєму наступнику Льву Шептицькому завершити будову храму.[pic 1]

Архітектурний комплекс храму включає в себе собор, дзвіницю, на якій міститься найдавніший дзвін України, виллятий 1349 року, Митрополичу палату, мури, Митрополичі сади, споруди капітули.  Родзинкою комплексу собору Святого Юра стала монументальна скульптура та декоративне різьблення, які разом з архітектурою творять типовий для барокового мистецтва синтез. Над його створенням працювали кращі майстри різця і пензля у Львові.

Вся побудова та оздоблення елементів комплексу виконані у бароковому стилі. Для того щоб відвідати комплекс, спершу необхідно пройти браму у глухій мурованій огорожі, оздобленій бюстами святих, виконані Михайлом Філевичем, яка проводить нас на мале подвір’я. Вже звідси відкривається вид на другу пишну оздоблену браму з арковим отвором в металевій огорожі ковальської роботи. На брамі собору Святого Юра зображені алегоричні постаті Римської та Грецької церков, роботи того ж Філевича і каменяра Петра Білостоцького. Входимо на велике подвір’я собору Святого Юра, там відкривається вид на третю браму, аналогічну до попередньої з постатями “Віри” і “Надії” також роботи Михайла Філевича та каменяра Онуфрія Степанського.