Походження українського іконопису

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ РЕСТАВРАЦІЇ ІКОНИ

Ікони – важливий елемент усієї культури, вони джерелом зв язку між звичайною людиною та недосяжним Богом. Слово «ікона» – грецьке, у перекладі означає «образ», «зображення». Вона є невід’ємною частиною православної традиції. Без ікон неможливо уявити інтер’єр православного храму. В будинку православної людини ікони завжди займають видне місце. Відправляючись в дорогу, православний християнин також бере, за звичаєм, невелику ікону. Так на Русі повелось з давніх-давен: народжувалась людина чи вмирала, брала шлюб чи починала якусь важливу справу – її супроводжував іконописний образ. Ікона є свого роду вікном в духовний світ. Звідси і її особлива мова, де кожен штрих – це знак або символ, який означає дещо більше, ніж він сам по собі.

Отже, ікона – як джерело культурної єдності народу має особливе занчення. Це дуже вагома причина для її збереження та оберігання. Але на жаль, ікони є дуже вразливими перед багатьма факторами руйнування: вони є нестійкими до зміни температур, до транспортування. Крім того, ікони часто стають жертвами людських суперечок, через що і зникають.

Зараз, коли – іконопис є вже достатньо розвинутим з позіції виробництва та збереження. На сучасному етапі, питання збереження давніх ікон є набагато важливішим, ніж створення нових.

Реставратори ікон  - важливий процес, який потребує кропіткої та наполегливої праці.  

Зазвичай, перш ніж взятися до самого реставрування, майстер має дослідити живопис і сформувати його паспорт: вписати дані про музей, звідки робота прибула, визначити приблизну дату створення, матеріал, стан збереження. Другий крок — фізико-хімічні дослідження полотна та мікрошліфування. Це коли з малесенького шматочка розміром з міліметр, який зрізують з картини, через мікроскоп довідуються, якою є основа твору, який ґрунт і фарби використовували під час її написання. Потім реставратор пише докладний план роботи, який має затвердити спеціальна рада.