Основні напрямки у Реформації

2. Основні напрямки у Реформації.

а) ідейні та суспiльнi засади вчення Мартіна Лютера

31 жовтня 1517 року доктор богослов'я Мартін Лютер оприлюднив знамениті «95 тез» з критикою католицької церкви. Проти неї відкрито виступали і раніше, але такі сміливці зазвичай закінчували своє життя на багатті. З Лютером вийшло інакше, і перш за все тому, що його ідеї про те, щоб позбавити церкву світської влади та розпустити монастирі, підтримали багато німецьких князів. З цього моменту в Європі розпочався церковний розкол, який супроводжувався грандіозними потрясіннями.

Вранці 31 жовтня 1517 року доктор богослов'я Мартін Лютер прийшов до Замкової церкви в німецькому місті Віттенберзі і прибив до її дверей аркуші паперу з надрукованим текстом. Сьогодні цей документ відомий як «95 тез», хоча його оригінальна назва — «Диспут доктора Мартіна Лютера щодо покаяння та індульгенцій». У тезах Лютера в загальних рисах були сформульовані основи нового вчення. Чільне місце в ньому належало трьом постулатам: 1) людина може порятуватися лише своєю вірою; 2) спасіння може дати лише Божа милість; воно не залежить від будь-яких «заслуг» людини, бо не люди, а лише Бог знає справжню вартість «добрих справ»; 3) єдиним авторитетом у справах віри є Святе Письмо, Слово Боже.

У своїх тезах Лютер розкритикував католицьку церкву і запропонував її реформувати. Звістка про це рознеслася по всій країні, і Німеччина розкололася на прихильників та противників ідей Лютера. Багато людей почали перекладати тези з латини на німецьку і поширювати їх по всій країні. Католицька церква засудила його виступ, а папа Лев X відлучив від церкви. Одначе німецькі князі на з'їзді у 1521 р. у Вормсі вирішили підтримати Лютера. На ньому з'ясувалося, що Лютер має підтримку впливових князів, які готові надавати йому допомогу. Хоча на рейхстазі був прийнятий Вормський едикт, Лютер не був заарештований, а сховався в резиденції одного з князів.  У кожному місті й селі, в кожній оселі точилися суперечки про те, якою повинна бути церква. Не чекаючи нічийого дозволу, люди виганяли священиків, розганяли монастирі. Скориставшись ситуацією, князі захопили монастирські землі, а міська верхівка відмовилася сплачувати церкві податки. Влади папи римського більше не визнавали. Реформація, що починалась як рух поміркованих суспільних верств, почала перетворюватись у боротьбу народних мас за покращення свого становища.

б) віровчення Ульріха Цвiнглі. Реформа церкви в Цюріху.

Реформація у Швейцарії почалася дещо пізніше, ніж у Німеччині та незалежно від неї. Поборником реформи виступив Ульріх Цвінглі (нар. 1484). Він був священиком в Ейзіндейлі (1516-17), славився вченістю та проповідництвом. Там, у Маріїнській пустелі, була чудотворна ікона, на поклоніння якої стікалося багато народу. Цвінглі виступив перед прочанами з проповіддю проти подорожей до святих місць, поклоніння іконам тощо. Перейшовши в 1518 р. до Цюріха, він продовжував так само проповідувати в кафедральній церкві. Коли в Цюріху з'явився продавець індульгенцій, Самсон, то Цвінглі наполяг на його вигнанні.

Цвінглі повставав проти постів, чернецтва, безшлюбності духовенства, шанування ікон, і вчив, що у справі релігії треба триматися лише св. Письма. Внаслідок цього цюріхська рада, у 1520 р. ухвалила, щоб проповідники суворо дотримувалися суто євангельського вчення. У 1522 р. Цвінглі та його прибічники формально відклалися від свого єпископа (Констанського) та утворили особливу громаду. Тоді єпископ звернувся до сейму із проханням припинити реформи. Сейм проти церковних нововведень, але цюрихці стояли за реформу. У 1523 р. в Цюріху відбулися два релігійні диспути, на яких Цвінглі захищав своє вчення в 67 тезах. Після другого диспуту цюріхці висловилися за реформацію. У 1524-25 роках обідню було скасовано, в богослужіння введено рідну мову, ікони з церкви винесені, монастирі звернені до шкіл та благодійних закладів.