Національний рух українців у Росії та Галичині: спроба порівняння

Рецензія на статтю Каппелера Андреаса

«Національний рух українців у Росії та Галичині: спроба порівняння»

Андреас Каппелер – швейцарський історик. Його праці відомі багатьом нашим українським сучасникам, так і вітчизняним історикам, завдяки його зацікавленості в українській історії та тяги аналізу до українсько-російських відносин.

Його стаття «Національний рух українців у Росії та Галичині: спроба порівняння» була опублікована у перекладі на українську мову істориком Кірсенко Михайлом Володимировичем у 1992 році у складі  збірки наукових праць «Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність».

Актуальність статті є дуже важливим моментом. Сам автор обґрунтовує її дуже чітко, що й зацікавлює на початку. Отже, актуальністю є саме дослідження проведення, вплив зовнішніх, внутрішніх та соціальних факторів на український національний рух у Наддніпрянської України, (автор називає її «Російською імперією»), оскільки зазначена тема не була досить досліджуваною через заборонну політику у Росії, але при цьому на тему національного руху у Галичині  вже існувала певна кількість досліджень. Використані праці дослідників Каппелер зазначає наступні: І. Лисака-Рудницького, В. Біля, П. Магочі, Я. Козіка та І.-П. Химки. Останніми, що дуже помітно по викладу, автор захоплюється та ставить у приклад, основний зміст твору базується на їхніх монографіях. Отже, використана історіографія роботи ґрунтовно складена, відповідає темі та цілковито пояснена.

Назва статті підходить за змістом. Якщо говорити про послідовність викладу – то він захоплюючий, видно старанну працю та власний стиль. Автор вміло використовує свою техніку написання, кожен наведений приклад із малого перетікає у велике, що не викликає питань «Що це? Чому це відбувалося?».

Основна частина статті є досить розгалуженою та розділеною на 2 пункти: «Розвиток національного руху» та «Соціальна структура українських національних рухів». Даний план є досить зручним, бо для звичайного читача, який хотів би дізнатися окремо про аспекти культурного відродження або взагалі вирішив прочитати матеріал за даною темою, текст виглядав би незрозуміло. Також можна виділити ще один плюс: текст йде послідовно, наприклад, автор говорить про аспект національного відродження – освічену інтелігенцію, спочатку зі сторони її впливу на розвиток у Галичині й одразу порівнює її із впливом на Наддніпрянщині.