Міщанство і урбанізаційні процеси на українських землях ХІV – XVII cт

1. Урбанізаційні процеси на українських землях у ХІV – XVII cт.:

а) чисельність міст на українських землях і їх класифікація (місто, містечко, село);

Точна чисельність населення міст наприкінці XV ст. не встановлено через неповноту та фрагментарність відомостей джерел. Окремі вказівки документів все ж таки проливають світло на це питання. Наприклад, згідно з люстрацією Кременця, складеною в середині 80-х років XV ст., у місті налічувалося 30 дворів 10. У деяких містах концентрувалася більша кількість населення, що створювало сприятливі умови для заняття міщан ремеслами, промислами та торгівлею. Наявність щільної заселеності була, зокрема, неодмінною умовою розвитку гуральні. Згідно з даними люстрації Київської землі 1471 р., у Чуднові налічувалося 53 корчми, Житомир — 20, Вінниця — 15. Наприкінці 80-х років XVI ст. орендарі корчем в Овручі сплачували значну суму грошей за право заняття винокурінням — 36 коп. та 40 литовських грошей. Ймовірно, місто на той час відрізнялося відносно щільною заселеністю. Тим більше, що через кілька десятиліть в Овручі налічувалося не менше 500 будинків (1519).

Про рівень економічного розвитку міст та ступінь залучення міщанства до товарно-грошових відносин побічно свідчать дані про збір державного мита. У 1487 р. збір мита на Луцькій митній коморі (заставі) було віддано на відкуп орендарям на три роки з умовою сплати до державної скарбниці по 1525 коп. литовських грошей щорічно. Протягом 1486 - 1489 рр.. збір державного мита на київському, вишгородському та житомирських митницях дорівнював по 950 коп. литовських грошей щороку. У 1489 р. орендарі володимирського, перемільського і литовського мит зобов'язувалися виплачувати феодальній державі по 40 коп литовських грошей протягом чотирьох років. У Звягелі збирання державного мита, а також доходи від оренди міських корчів мали скласти в 1488—1490 роках. загалом 45 коп литовських грошей.

Починаючи з перших десятиліть XVI ст. у розвитку феодальних міст України позначився новий етап, що характеризувався посиленням впливу товарно-грошових відносин на економіку міст, а також бурхливим зростанням нових міських поселень. До кінця 60-х років XVI ст. на українських землях, що були під владою Великого князівства Литовського, виникли десятки нових міст та містечок. У цьому необхідно розкрити питання соціально-економічної класифікації (типології) міських поселень. Визначення понять «місто» та «містечко».

Під час розгляду соціальної типології середньовічного міста намітилися два основних підходи. З одного боку, дробова деталізація ознак та основних функцій феодального міста (називаються зміцнення міст, ремісничий посад, торгівля, адміністративне управління і т. д.), з іншого - з багатьох ознак виділяються найважливіші, що характеризують сутність міста як соціально-економічного явища періоду феодалізму.

Дослідник Куза дає таке визначення феодального міста. Це давньоруське місто, яке було постійним населеним пунктом, в якому з великої сільської округи — волості концентрувалася і перерозподілялася більшість виробленого там продукту.

Грицкевич виходять з того, що критерієм різниці міста від містечка є ступінь населеності міського поселення (менше 300 будинків — містечко, понад 300 — місто). Також він наголошує на необхідності врахування адміністративно-політичного значення міського поселення.

На думку І. П. Крип'якевича, у XVII ст. в Україні місто існувало на кількох рівнях: «містечко», «мале місто» та «велике місто». Містечко - це невелике поселення землеробського характеру зі слабо розвиненим ремеслом, яке служило місцем проведення торгів для найближчого району. Населення містечок відрізнялося від селян тим, що не відпрацьовувало панщину, а перебувало переважно на чинші. І. П. Крип'якевич вживав термін «мале місто», проте фактично не розмежовував його з поняттям «містечко». Він вважав, що малі міста та містечка мали однакові статути та привілеї, а також виступали місцем проведення торгів для найближчого сільського округу. Вчений окремо виділяв справжні великі міста. До них І. П. Крип'якевич відносив ті міські поселення, які досягли розквіту ще в давньоруський період. Вони мали розвинені цехове ремесло та торгівлю, чітко виражену соціальну диференціацію населення та ін. Міста відрізнялися від містечок також за населеністю (критерієм їхнього розмежування взято 500 будинків).