Культура збирання і полювання та її особливості. Римська республіка: структура політичної влади

1. Культура збирання і полювання та її особливості

Культура збирання і полювання Історія людства налічує 35–40 тисяч років.

спиралася на привласнювальне господарювання.

 До 12-8 тис. до н. е. Вся  культура Ноmо sapiens sapiens — це культура збирання й полювання

 Збирачі й мисливці були об’єднані в невеликі групи з 40 або трохи менше осіб.

 Жінки збирали рослинну їжу, чоловіки полювали й рибалили

. Умовою розвитку культури збирання й полювання була мобільність і нечисельність такої трупи. Група весь час пересувалася, мандрувала в пошуках нових місцевостей, багатих на їжу.

 Виникали відносно стабільні щорічні маршрути, пов’язані з сезонним визріванням плодів, нерестом риб, міграціями й розмноженням тварин

. для підтримання життя однієї особи треба було близько двох квадратних кілометрів землі. Група з 40 осіб потребувала території у 100 квадратних кілометрів.

Добування їжі жорстко обмежувало й спрямовувало всі форми поведінки збирачів і мисливців тому числі пов’язаних із розмноженням.

 протягом останніх 20 тисяч років культури збирання й полювання чисельність людської популяції майже не збільшувалася.

 Умертвіння дітей було характерною особливістю поведінки збирачів і мисливців.

Рід — об’єднання людей, пов’язаних кровними узами.

Рід складається з кількох сімей, які могли протягом досить значного часу вести самостійне існування.

найтиповішою формою традиційних і первісних суспільств була патрилінійна локальна група, яка володіла окремою територією..

що рід виконував функцію соціально-регулятивної інституції.

Належність до роду визначає світогляд і поведінку людини, її нормативно закріплені відносини з іншими людьми.

 Ця спільнота дістала назву первісної общини (або виробничої групи), що підкреслює її роль як головної виробничої одиниці первісного суспільства.

 Общини збирачів і мисливців мають універсальні риси: вони складаються з родин можуть розпадаються на невеликі групи сімей або для виконання одночасних завдань (війни, мисливства, збирання) общини виділяють зі свого середовища цільові групи з чоловіків або жінок.

 Будучи відносно стабільною інституцією, община водночас є сукупністю рухомих, мінливих за складом і розміром госпо дарських груп.

Залежно від пори року господарські групи розпорошуються територією общини, щоб потім знову об’єднатися. Община поєднує дві протилежні тенденції — стабільність і стійкість, з одного боку, мінливість й нестійкість — з іншого.

пластичність і адаптивність общинної структури, дали змогу первісному людству витримати найнесприятливіші кліматичні умови й заселити континенти.

Община - провідна  форма первіснообщинного ладу

Матеріальну культуру збирачів і мисливців, здебільшого, характеризує використання кам’яних знарядь праці

Форма кам’яного виробу й техніка обробки каменю позначає етапи культурного розвитку людства.

Місця перебування людей цієї епохи називають стоянками, стійбищами, поселеннями

Вони розташовувались як під відкритим небом, так і в печерах.

Статевий поділ має не лише біологічний, а й соціальний зміст, жінки займаються винятково збиранням, домашнім господарюванням і вихованням дітей.

діти навчаються, допомагаючи дорослим, котрі є головною виробничою силою,

старі вчать молодь, виконують функції хранителів знань і традицій, беруть участь у вирішенні суспільних справ.

людська свідомість створює складні уявлення, які закладають підвалини релігійної свідомості: магію, фетишизм, анімізм, тотемізм

поява обряду поховання людини свідчить про виникнення уявлення про безсмертя душі

Культура збирання й полювання мала у своєму надбанні чимало знання, яке здобувалося внаслідок спостережень за природою та практичною діяльністю людини. Це, передусім, знання тварин і рослин, природних явищ, астрономічні знання, а також створення календаря, вміння рахувати, піктографічне письмо, елементи медицини.