Зародження та становлення історичного краєзнавства на Закарпатті

Тема 2. Зародження та становлення історичного краєзнавства на Закарпатті.

Становлення і розвиток краєзнавчих досліджень на Закарпатті.

Переважна бiльшiсть перших історико-географічних  праць про Закарпаття, носила узагальнюючий характер, містила елементи історико-топографічних, етнографічних описів. Автори писали на латинi, або нiмецькою мовою. Серед наукових праць 18 ст. слiд наголосити на «Описi багатолюдних мiст i мiстечок Угорщини», - Гаврiïла Сердагел (2 вересня 1660 р. - 24 сiчня 1726 р.)  Головна його праця побачила свiт у 1722 р. У працi «Опис багатолюдних мiст i мiстечок Угорщини» знаходимо iсторичний огляд ряду мiст комiтатiв Закарпаття. Серед них i найголовнiшого — Мукачева.

Отже, з цього випливає, що вже у першiй половинi ХVIII ст. мiста Закарпаття вiдiграють досить значну роль у життi Угорськоï держави, оскiльки зустрiчаються в географiчних описах тих часiв.

 На фонi загального стану культури Угорщини ХVIII ст. вiдзначається постать вченого Матея Бела, (24 березня 1684 р. - 1749 р.). М. Бел зосередив навколо себе велику групу учнiв, з ïх допомогою видав першi шість томiв своєï головноï працi «Новий iсторико-географiчний опис Угорщини». Матерiали для наступних томiв залишилися у рукописi. Працi М. Бела служили головним джерелом географiчних та iсторичних знань протягом майже усього ХVIII ст. Вiн листувався з багатьма закордонними вченими.

Крiм вищезгаданої, є й iнша праця М. Бела, в якiй мiстяться вiдомостi про комiтати Закарпаття. Вона побачили свiт у 1792 р. пiд заголовком  «Географiчний огляд Угорщини, як зразок історико-географiчного пiзнання Угорщини». В окремій частині автор розповідав про жителів цього регіону. Далі з описом головного міста комітату – Мукачева, М. Бел називав міста Берегово, Вари та ін. У розповідях згадує і Ф. Корятовича, як князя Мукачева. У параграфах присвячених комітатам Угоча і Мараморош автор говорив так про жителів цих земель: «населення комітату – угорці, русини, волохи». Звичайно, праці М. Бела містять інформацію з минулого як угорської держави, так і її частини — території історичного Закарпаття, що підкреслює її багатогранність.        

Великий фактичний матеріал містить монументальна праця дослідника — Стефана Катона, (13 грудня 1732 р. -)  під заголовком «Критична історія Угорщини». Вона зробила відчутний вплив на угорську історіографію періоду її становлення. Автор був прихильником Габзбурського правління і це віддзеркалюється у його працях. Вчений мав значний доступ до архівних документів, саме тому його праці насичені джерелами. Перші два томи «Критичної історії» побачили світ у 1779 р. в Пешті, третій том — в 1780 р. Крім «Критичної історії» з’явилася і «Прагматична історія Угорщини», - С. Катона у двох частинах. У першій частині автор розповів про період династії Арпадовичів, починаючи від завоювання угорцями нової батьківщини та перших їхніх вождів, аж до короля Андрія ІІ. Друга частина роботи — це період династії Анжу та Габсбургів. Цікавою є структура праці. У кожному розділі є підрозділи: генеалогія, політика, релігія, хронологія кожного з королів. Це, відповідно, конкретизує діяльність правителів у тій, чи іншій галузі. Звичайно С. Катон, будучи прихильником династії Габсбургів робив висновки у світлі вимог офіційної австрійської історичної науки. Історію комітатів Закарпаття відображав у контексті минулого інших регіонів Угорського королівства.

Сміливо можемо назвати праці С. Катона джерелознавчими, адже виклад історії Угорзщини збагачено документальними матеріалами. Хоча угорський історик створив фундаментальну історію Угорщини і не конкретизував минуле окремих регіонів (комітатів), однак наведені джерела, фактичний матеріал у значній мірі доповнюють відому картину історичного розвитку Угорщини, у тому числі і нашого краю — Закарпаття. У наукових колах Угорщини на рубежі ХVIII – ХІХ ст. виділяється постать Антонія Сірмаї (20 січня 1747 р. - 1812). Праці А. Сірмаї енциклопедичного спрямування, у них говориться про топографію, географію, політичне життя, а також історичне минуле комітатів Земплена, Угоча та Сатмара. Вони містять цінні матеріали з історії північно-східних регіонів середньовічної Угорщини, у тому числі і Закарпаття. Хронологічно охоплюють період другої половини ХІ і до кінця ХVIII ст. Праці А.Сірмаї протягом усього ХІХ ст. служили джерелом для вивчення історії регіонів Угорщини, використовувалися майже усіма дослідниками і навіть згадувалися українським істориком початку ХХ ст. М. Грушевським. Прогресивному розвитку угорської історичної науки сприяли також представники окремих регіонів держави. Зокрема, діячі культури Закарпаття збагатили тогочасну науку важливими науковими дослідженнями, аргументацією дискусійних питань минулого та введенням в обіг значної кількості джерельного матеріалу. Нарівні з працями А. Сірмаї, С. Катона, М. Бела, Г. Сердагелї на рубежі ХVIII – ХІХ ст. з’явилися роботи А.Дечія – перша друкована угорськомовна праця з історії русинів. Важливі матеріали містить праця І. Баттянї. У них є згадки про події в комітатах історичного Закарпаття.