Загальний перебiг початку революцii

ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕБІГ ПОЧАТКУ РЕВОЛЮЦІЇ

Національна революція 1648-1676 років була складним політичним процесом, породженим реаліями сучасної України, під гаслами захисту православ’я, прав і свобод Війська Запорозького, а також прав і свобод українського народу, що поєднував боротьбу за національне визволення, форми масових соціальних протестів і збройної громадянської війни. Протистояння, що стало кардинальним для всіх сфер і рівнів суспільства. Це супроводжувалося певними змінами. Це була масштабна операція в багатьох країнах Центральної і Західної Європи, що вступила в епоху створення державного устрою і розвитку системи суспільних відносин, якісно відмінною від середньовіччя [3].

На різних етапах еволюції історичного мислення в Україні та за її межами науковими концепціями для ідентифікації подій кінця XVII століття були "Хмельниччина", "Козацьке повстання", "національне повстання", "Козацька війна", "громадянська (домашня) війна", "велика війна 1648-1654 років", "польсько-Козацька війна", "Селянська війна", "він використовував такі терміни, як "визвольна війна" та "Національно-визвольна війна".; "Козацька революція", "національна революція", "Національно-визвольна революція", "Українська революція", "Велика українська революція" і т.д. але більшість запропонованих концепцій відображають лише певні сегменти цього багатовимірного явища, не проникаючи в його глибинну суть.

Питання про його верхні хронологічні межі, які коливаються в діапазоні 1654-1678 років, продовжує залишатися спірним. У той же час в історіографії традиційно розрізняти два етапи, відокремлених один від одного смертю Богдана Хмельницького. Перший з них характеризується зростанням національно-визвольної боротьби та її найвищою ефективністю, а другий пов’язаний із залученням козацька Україна в часи Великої громадянської війни та руйнування ("руїн") економічного життя, соціальних відносин та нових форм державно-політичного устрою [6].

Національна революція була викликана комплексом протиріч політичного, соціального, економічного, духовного і культурного характеру, що накопичилися в середині 1569 року після Люблінської унії в 17 столітті в суспільному житті Речі Посполитої, до якої входила більшість етнічних земель України. Еліта Речі Посполитої намагалася перешкодити відродженню державного життя в Україні. У 1632-1633 роках Виборний і коронаційний сейми і польський король Владислав IV Ваза виробили і затвердили " Статті для заспокоєння руського народу", який узаконив і виправдав існування Православної церкви та її ієрархії, але православні продовжували піддаватися обмеженням і заборонам на ремесла, промисли, торгівлю і статус міського самоврядування. Церкви