Академік І. Ф. Курас – організатор і керівник нового напряму гуманітарних наук – етнополітології

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Факультет історії, політології та національної безпеки

Кафедра нової на новітньої історії України

Індивідуальне науково-дослідне завдання на тему:

«Академік І. Ф. Курас – організатор і керівник нового напряму гуманітарних наук – етнополітології»

                                                                                          Виконала:

студентка

42 групи

Факультету історії, політології та національної безпеки

спеціальності

«Історія»

Ситник Х. Р.

Перевірив:

проф., к.і.н.

Кучерепа  М. М.

Луцьк – 2018

План

Вступ

Розділ 1. І.Ф. Курас: видатний громадський діяч і політолог-практик.

Розділ 2. Історія заснування Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Розділ 3. Сучасна діяльність Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Розділ 4. Вчена Рада Інституту та Спеціалізована Вчена Рада.

Розділ 5. Наукова бібліотека Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. Іван Федорович Курас – організатор і керівник нового напряму гуманітарних наук – етнополітології. Розвиток  етнополітології як загальної науки, дослідницької концепції та навчальної дисципліни продовжується й сьогодні, тому важливо дослідити та проаналізувати процес становлення цієї науки в Україні під керівництвом Івана Кураса. Становлення і розвиток етнополітології може певною мірою допомогти народам і людству запобігти ескалації етнополітичних конфліктів, зберегти етнополітичну стабільність та зміцнити етнополітичну безпеку, тому потрібно акцентувати увагу на науковій школі Кураса, який  організував дослідження з етнополітології в Україні і заснував Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Метою даного дослідження є прослідкувати та проаналізувати діяльність Івана Федоровича Кураса, його наукової школи та простежити наукову діяльність Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Завдання дослідження:

• охарактеризувати діяльність Івана Кураса, та процес становлення етнополітології;
• простежити заснування Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та його подальшу роботу;
• дослідити сучасний період становлення етнополітології;
• проаналізувати роботу Вченої Ради Інституту, Спеціалізованої Вченої Ради та Наукової бібліотеки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Об’єктом дослідження є Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Предметом дослідження є заснування, діяльність та структура Інститу політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та роль у етнополітології І. Ф. Кураса.

Структура  даного дослідження складається з вступу, 5 розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Іван Федорович  Курас: видатний громадський діяч і політолог-практик

Курас Іван Федорович (03 жовтня 1939–16 жовтня 2005) – історик, політолог, державний діяч, доктор історичних  наук (1981), професор (1985), академік НАН України (1995), віце-президент НАН України (з листопада 1998), заслужений діяч науки і техніки України (1998). Закінчив Одеський університет (1962). 1962–64 – науковий співробітник Кіровоградського обласного архіву, 1964–70 – аспірант і викладач Київського університету, 1970–72 – старший науковий співробітник, учений секретар Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, 1972–83 – інструктор, консультант, завідувач сектору відділення науки і навчальних закладів ЦК КПУ, 1983–91 – заступник директора Інституту політичних досліджень при ЦК КПУ. З грудня 1991 – директор Інституту національних відносин і політології НАН України (з 1996 – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України). Ще до розпаду СРСР Курас Іван Федорович порушував перед керівництвом УРСР питання про необхідність дослідження національних відносин, ініціював створення в Інституті історії партії сектору історії, теорії і практики міжнаціональних відносин і сформував відповідну наукову школу. Цей задум реалізувався повною мірою зі створенням нового інституту. Його було засновано у зв'язку з новим контекстом, якого набули в умовах незалежності проблеми співвідношення політики і етнонаціональних відносин, необхідністю вироблення нових парадигм етнонаціонального розвитку, запобігання конфліктності в етнонаціональній сфері, моделювання оптимальних варіантів етнополітики, технологій управління сферою політичних і міжетнічних відносин, здійснення експертизи нових модернізаційних проектів у соціокультурній сфері [1].