Історія Туреччини періоду М. К. Ататюрка, на основі фільму “Ататюрк, Стратегия Жизни”

Київський національний університет імені Тараса Шевченко

Академічне есе на тему:

“Історія Туреччини періоду М. К. Ататюрка,

на основі фільму “Ататюрк, Стратегия Жизни””

Студента 2 курсу

Спеціалізації Сходознавство

---------------

Київ 2018

Вступ

У ХХ столітті встановився звичай: кожен турок може вибрати собі прізвище, яка йому до душі. І тільки прізвище "Ататюрк" не може належати нікому, крім однієї людини - Ататюрк був герой війни за незалежність, відважний воїн і в той же час далекоглядний політик. Він зумів перетворити Туреччину з розореної війнами та колонізаторами країни в сучасну європейську державу.

Фільм “Совершенно секретно. Ататюрк, Стратегия Жизни” розповідає про життя та діяльність Мустафи Кемаля Ататюрка, засновника сучасної Турецької республіки, “Батька тюрків”. В розслідуванні беруть участь його дочка, турецькі та російські історики і сходознавці.

Режисер фільму Ігор Верещака, автор: Назім Рагімов, проект Артема Боровика. ЗАТ "Совершенно секретно - Телеком", на замовлення ВАТ "ТРК "Петербург - 5 канал", 2007 р - Росія.

Коротко про стан “Османського Халіфату” до появи Туреччини

Становище Османської імперії на початку ХХ ст. було важким, її вже давно західні політики охрестили “хворою людиною Європи”. Вона була промислово нерозвинутою, економічно і політично залежною від країн кредиторів - Франції, Британії. У внутрішній політиці і султан Абдул-Гамід ІІ і наступна влада - молодотурки, тріумвірат Енвера, Талаата та Джемаля проводили агресивну політику щодо немусульманських народів імперії, жорстоко придушували бунти, що постійно виникали серед християн, особливо масові у Вірменії. Перша світова війна розгромила імперію, а дії Антанти та союзників поставили під питання національну свободу турків.

Фільм висвітлює...

Найбільше в документально біографічному  фільмі висвітлено звичайно ж, життя Мустафи Кемаля Ататюрка, та вчинки що змальовують його характер і відношення до людей - турків, та ворогів, наприклад греків, його політичний хист та задум.

Також, в кінокартині описаний стан Туреччини в даний період, до приходу Ататюрка до влади більш коротко, далі - повніше.

Політичне й економічне становище Османської імперії

Прагнучи утримати підвладні народи в покорі, Абдул-Гамід II жорстоко переслідував найменші прояви вільнодумства, розпалював національну і релігійну ворожнечу, провокував зіткнення між мусульманами і християнами. Період його правління називають “Зулюм” - деспотичний військово-поліцейський режим, коли ігнорувалася гостра необхідність реформ, прихильники конституційного руху й іншого роду опозиціонери були змушені покинути країну. Відзначався крайній занепад виробництва, ірраціональні витрати державних коштів. З огляду на оголошення Туреччиною власного банкрутства в ще 1879 році, європейськими державами-кредиторами було засновано відомство Османського боргу. Над країною встановлювався іноземний фінансовий контроль.

На початку ХX століття політичними наступниками минулих реформаторів (“нових османів”) виступили “молодотурки”. Вони підняли в липні 1908 року збройне повстання, відновили дію конституції 1876 року і скликали парламент. Часткові реформи младотурків не змінили ситуацію Османської імперії, а проведений в 1913 р. кадастр, закріпивши приватну власність на землю, посилив обезземелення селян. Страйки робітників придушувались, переслідувалися демократичні організації, що виникли в Туреччині після “молодотурецької  революції”. З початку 1914 року влада в Туреччині зосередилася в руках младотурецьких лідерів  Енвер-паші, Талаат-паші і Джемаль-паші. Цей “тріумвірат” в 1914 р. залучив Туреччину в Першу світову війну на боці Німеччини. Війна для Туреччини закінчилася повною поразкою. Усередині країни молодотурки застосовували жорстокий терор.  У вересні 1918 р. наступ держав Антанти на Палестинському і Македонського фронтах змусило султанський уряд 30 жовтня 1918 р. здатися переможцям (Мудроське перемир'я). Це був кінець Османської імперії. Енвер-паша й інші молодотурецькі лідери емігрували, їх партія самоліквідувалася. У 1918-1922 роках влада в Османській імперії належала більш консервативним колам - противникам молодотурецького руху.