Основні архітектурні частини планіметрії романського собору

1 частина

Основні архітектурні частини планіметрії романського собору

Огюст Роден охарактеризував романський стиль як “важка безмовність”, що підкреслює основні вимоги того часу до архітектурних споруд. Для романської доби характерне масштабне будування монастирів, замків, соборів тощо. Але головну увагу приділяли фортецям, храми-фортеці, замки-фортеці та інше. В загалом будували  для потреб церкви та лицарства.  

Головними ознаками в романському стилі є неприступність, монументальність, простота та суворість що в першу чергу слугували для захисту та оборони. Та попри строгість в архітектурі того часу, в середині романські споруди нерідко прикрашали рельефами, орнаментами, частіше, скульптурами. В оформленні скульптури використовували релігійну тему, а саме сцени Страшного суду, пророцтва Апокаліпсису, теми духовності як найвищої форми існування та потворної тілесності. З відомих соборів Сент-Лазар в Отені, церква св. Пантелеймона в Галичі,Успенський собор Єлецького монастиря в Чернігові тощо.

Головні принципи іконопису.

Створення ікон - це анонімне мистецтво де підписувати особисті  імена на іконах було строго заборонено), також було багато канонів до створення образів, а саме дотримання певних вимог до кольору, форми, розміру. Святі на іконах показуються ніби безтілесними, духовими, риси обличчя позбавлені будь-якої індивідуальності, сучасності чи національної ідентичності. Пейзажі, одяг, драпірування та архітектурні елементи  повністю умовні, зведені до алегорії( іносказаніє, образність)   і лаконічності.  Індивідуальні авторські доповнення чи творчі задуми були неприпустимі. Як канони у зображенні святих, матеріалів за допомогою яких малювали майстри були також строго регламентовані, як правило, вони писалися на липових або дубових дошках, покритих крейдяним грунтом. Для іконопису використовувалася темпера - мінеральні або рослинні барвники порошки на основі яєчної емульсії. Щоб покращити зображення майстер покривав поверхню образу тонкою плівкою масляної рідини, щоб підсилити яскравість кольорів та запобігти псуванню.

Чудовий часослов герцога Беррійського, як пам’ятка готичного мистецтва.

«Розкішний часослов герцога Беррійського» (фр. Très Riches Heures du Duc de Berry) — ілюмінований рукопис XV століття. Найвідомішими зображеннями часослова є 12 мініатюр циклу «Пори року» з зображеннями розваг знаті або сільських робіт на фоні середньовічних замків.

2 частина

Передумови та основні ідеї Ренесансу

Головними передумовами Ренесансу був інтерес до забутої античної культури, та перехід від феодального суспільного устрою до буржуазного.

Основні ідеї Ренесансу

• намагання людей зрозуміти філософію дійснісності, світового пізнання та світобудови
• утвердження гуманізму, оспівування краси, розуму, творчого потенціалу і волі у людини.
• зміна пріоритетів, соціальний статус людини залежав від її власного таланту, характеру, розуму тощо. Та свобода людини у соціальному положенні протягом життя а саме правила поведінки, дозволене і недозволене і те, чого можна досягти в житті.
• Вихід з під влади церкви, але зберігається віра в Бога.
• Розвиток філософії утилітаризму природи, внутрішнього світу людини, життя і чесноти з користю.
• Розвиток віри людей у краще майбутнє
• Злиття поза природного Бога з реальним світом через навколишнє середовище.
• Розвиток антропоцентричної ідеології, наукові та культурні дослідження людини

Представники Проторенесансу (Джотто, Дуччо, Мазаччо).

Джото Реформатор італійського живопису, Джотто відкрив новий етап в історії живопису всієї Європи і з'явився предтечею мистецтва Відродження. Його історичне місце визначається подоланням середньовічних італо-візантійських традицій.

Джотто створив образ світу, адекватний реальному за своїми основними властивостями - матеріальності і просторової протяжності.

Використовуючи ряд відомих в його час прийомів - кутові ракурси, спрощену, т. Н. античну, перспективу, він повідомив сценічному простору ілюзію глибини, ясність і чіткість структури. Одночасно він розробив прийоми тональної светотеневой моделювання форм за допомогою поступового висвітлення основного, насиченого барвистого тону, що дозволило надати формам майже скульптурну об'ємність і в той же час зберегти сяючу чистоту кольору, його декоративні функції.