Спосіб життя у шансько-ранньоджоунському періоді. Культ предків Шан і Чжоу

Спосіб життя у шансько-ранньоджоунському періоді. Культ предків Шан і Чжоу

    Зазвичай усе те, що має відношення до класичного китайського культу предків, справедливо пов'язується з конфуціанством і викладається у зв'язку саме з ним. Справа в тому, що на висоиу справжньої релігії цей відомий, в загальному, всім народам в помірній формі культ померлих батьків – в тім, і слухняності по відношенню до живих теж – звів Конфуцій, активно підтриманий, згодо, усіма його послідовниками. Однак Конфуцій, про що він сам неодноразово нагадував, нічого з нічого не видумував. Він брав вже вже відоме і лише надавав йому певного значення та сенсу. Так було і з культом предків, який відігравав важливу роль вже і в шанському Китаї, про що, частково, найбільш наглядно свідчать сотні тисяч записів на кістках для ворожіння. Більше того, в шанський період цей культ був еквівалентом релігії, навіть релігією в певному значенні цього слова. Але релігією знаті, родової аристократії з правлячого дому Шан, які вірили, що їхні безпосередні предки – попередники шан-ді з потойбічного світу надають їм допомогу.

   Що стосується звичайних людей, то про культ серед них нічого не відомо, і цілком можливо, що такого не було. В кращому випадку деякі з них могли брати участь в урочистих жертвоприношеннях в честь предків-ді, які також вважалися і їхніми далекими родичами, якщо мати на увазі кровну спорідненість в рамках етнічно гомогенного колективу шанців. В тім, в реальності він навряд чи буя абсолютно гомогенним, бо формувався з разних етнічних компонентів, про що свідчить гетерогенність витоків матеріальної і духовної культури Аньянських шанців.

   Оскільки посилюється віра в загробне життя і значення культу предків, то більш складними стають поховання. Своїх вождів та князів шанці ховали в просторих могилах, при чому супроводжували такі поховання щедрими жертвоприношеннями, в тому числі людськими(щоразу вбивали до півтисячі жертв). Покійників нижчого рангу ховали скромніше, бідняків же закопували в землю без домовини. Для прикладу гробниця імператора Шана являє собою ьві підземні камери, розташовані одна над одною, які охороняються тотемними правоохоронцями у вигляді напівзвірів-напівлюдей. У камерах перебувало начиння бронзи, кераміки і нефриту, були мечі, сокири, колісниці, багато інших предметів, необхідних в загробному житті, щоб воно нічим не відрізнялося від земного. Стародавні китайці вірили в існування душі людини після її смерті. Це не була віра в особисте безсмертя – це була ідея продовження роду як вічної цінності. Китайське уявлення про потойбічний світ зберігало риси первісних уявлень про це. Потойбічний світ був природним продовженням земного життя. Покійник не вмирав остаточно. Він потребував їжі і догляду відповідно до того статусу, який він посідав за земного життя. Про нього треба було піклуватися, як про живого, замінюючи реальні речі і форми піклування відповідними символічними. Цьому і мав служити культ предків. Від предків залежить його теперішня доля, реальне життя. І до цього не можна бути байдужим. Ось тому в кожному будинку влаштувалася своя капличка чи молільня з дощечками, на яких були написані імена предків. Коли збирається родина – присутні духи предків. Толі духам предків приносять жертву – пряму чи символічну. Члени родини споживають їжу, а духи предків жертву. На честь предків проголошують промови, в заклинаннях висловлюють свої прохання чи вдячність за допомогу тощо. Такий культ має тільки родинний характер, його здійснюють тільки чоловік і дружина. Тому шлюб – це релігійний акт, він відкриває можливість поклоніння предкам. Вшановує своїх предків і імператор. І це пошанування вже має не тільки родинний, а й суспільний характер. Імператор приносить жертви своїм предкам і всім попередникам на престолі. А вони допомагають не лише йому одному і його родині, а всій державі в цілому, всьому народові.