Проблематика дистанційного навчання іноземній мові в початковій школі

Курсова робота на тему: «Проблематика дистанційного навчання іноземній мові в початковій школі»

Зміст

Розділ 1.        2

1.        Підходи до визначення дистанційного навчання        2

2.        Особливості та завдання дистанційного навчання в початковій школі        5

3.        Технології та організація дистанційного навчання в початковій школі        8

Розділ 2        15

1.1.        Специфіка навчання іноземній мові в початковій школі        15

2.        Тематика та застосування лексико-граматичних тем іноземної мови в початковій школі        18

Розділ 3.        23

1.        Основні принципи дистанційного навчання іноземної мови в початковій школі        23

2.        Проблематика дистанційного навчання іноземної мови в початковій школі        27

3.        Способи покращення застосування дистанційного навчання іноземної мови в початковій школі        34

Розділ 1.

1. Підходи до визначення дистанційного навчання

Історія розвитку дистанційного навчання ділиться на три етапи, в які входять покоління з наявністю, відсутністю зворотного зв’язку чи його багатосторонністю, кожний з яких складається з різних поколінь засобів інформації, що обмежені певними проміжками часу.

Перший етап (1836 – 1950 р.р.) кореспондентське навчання. Навчання, при якому переважає односторонній зв’язок і воно схоже на самонавчання: кореспондентське навчання, навчання з використанням односторонніх радіо- і телетрансляцій, аудіо- і відеозаписів та ін. Цей період почався у 1836 р., коли вперше кореспондентське навчання було запроваджене у Лондонському університеті, та співпадає, на думку німецького вченого О. Петера, з початком індустріалізації суспільства. У своїй теорії індустріалізації викладання він стверджує, що з багатьох точок зору традиційне, усне, групове навчання було доіндустріальною формою навчання. Тобто кореспондентське навчання не могло існувати перед індустріальною ерою. Воно розпочалося приблизно у 1850 році. Не випадково, що кореспондентське навчання та індустріалізація суспільства з’явилися приблизно одночасно, тому що вони внутрішньо пов’язані. Тодішнє ДН було неможливим без відносно швидкого та регулярного поштового обслуговування і транспортної системи: перші залізничні мережі і перші кореспондентські школи засновані приблизно в один і той же час.

Цей етап відомий такими подіями, як створенням спільноти заочного навчання стенографії у 1843 р. “Phonographic Correspondence Society” (навчалися усі бажаючі безкоштовно), заснуванням Інституту заочного навчання в Росії у 1850 р., Берлінського інституту, який дистанційно навчав іноземним мовам.

На початку 1850-х р. і до кінця століття у Німеччині та в Скандинавських країнах були відкриті школи заочного навчання іноземним мовам та бухгалтерії.

В Україні телебачення, наприклад, у Львівській політехніці, активно використовувалося для навчання французької і німецької мов дітей заочного відділення всіх спеціальностей з 1970 до 1982 рр. Як відомо, для забезпечення часткового зворотного зв’язку в усій системі заочного навчання передбачено контрольні роботи, консультації для дітей-заочників та екзаменаційно-залікові сесії.  

Другий етап (1950 – 1970 р.р.) кейс навчання. Навчання, при якому переважає двосторонній зв’язок: навчання по телефону, інтерактивні відео, радіо- і телетрансляції, мультимедіа, комп’ютерні програми, електронна пошта, факс.

У 1965 р. Вісконсінський університет розпочав курси для медиків за допомогою телефонного зв’язку.

З’являється у 1969 р. Відкритий університет Великобританії, який розпочав другий етап у розвитку дистанційного навчання. Створюються перші системи дистанційного навчання.

Цей етап характеризується розвитком радянської системи заочного (кореспондентського) навчання, яка бере свій початок з 1920-х р., коли було створено ряд заочних відділень при політехнічних і педагогічних інститутах.