Особливості діалектної фраземіки у романі Д. Кешелі «Родаки»

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІАЛЕКТНОЇ ФРАЗЕМІКИ У ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ………………………….……….....7

1.1. Сутність фраземіки української літературної мови .....................................7

1.2. Поняття та значення діалектної фраземіки ……...……………...……..…..11

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛЕКТНОЇ ФРАЗЕМІКИ РОМАНУ ДМИТРА КЕШЕЛІ «РОДАКИ» ……………………………..…..18

2.1. Проблематика та витоки діалектної фраземіки у романі Д. Кешелі «Родаки» ………………………...………….….…………………………..…….18

2.2. Лексико–стилістичні функції діалектної фраземіки у романі Д. Кешелі «Родаки»………………………………….………………………………………..24

ВИСНОВКИ ........................................................................................................ 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................39

ДОДАТКИ…........................................................................................................ 43

ВСТУП

Актуальність дослідження. Особливістю сучасної лінгвістики є яскраво виражений антропоцентризм – дослідження мови в тісному зв’язку з людиною, її свідомістю, способами пізнання навколишньої дійсності в її безпосередній практичній діяльності. Тому на перший план у новітніх лінгвістичних студіях висунуто вивчення мови з урахуванням її носія – як особистості, так і спільноти, серед якої вона проживає.

Фраземи, що зафіксували елементи самосвідомості людини, мислення, вірувань та звичаїв, багатовікового досвіду, виступають засобом вираження і прояву духовного багатства народу. Зростання інтересу до вивчення української історії, культури, духовності й мови зокрема підтверджує актуальність вчення О. Потебні про зв’язок мовних одиниць з етнокультурою, роль екстра- та інтралінгвальних факторів у формуванні їх семантики.

Фраземіка як наука має багаті традиції, вагомим внеском у її розвиток є чимала кількість праць, присвячених проблемам природи та семантики фразем, що функціонують у говірках і діалектах. Щоправда, існують розбіжності у визначенні предмету дослідження, а також у термінології. Так, термін «народна фразеологія (фраземіка)» вживається дослідниками у досить широкому розумінні, а найчастіше, як така, що «створюється і функціонує в мові народних мас» [9, с. 14] і разом з книжною (авторською) входить до складу фраземіки мови. Здебільшого об’єктом вивчення українських діалектологів є незафіксовані в літературних жанрах народні фраземи, як правило, без коментування території побутування.

Особливий науковий інтерес викликає категорія «фраземіка діалекту», предметом вивчення якої є всі сталі вирази, що функціонують у мовленні. Окремі діалекти мови не є замкнутими системами, а входять до складу загальної, складнішої системи, яка охоплює й риси, спільні для загально-народної мови, і специфічні ознаки певних діалектів. Досі в мовознавстві не вироблено єдиних критеріїв розмежування літературних та власне діалектних фразем, які співіснують одночасно. Труднощі пов’язані насамперед із збиранням діалектного матеріалу, фіксацією всіх варіантів, що є важливим для фразеографії, укладання регіональних словників, а в теоретичному плані – для простеження закономірностей та характеру функціонування фразем у складі говіркового мовлення. У наукових розвідках терміни «фраземіка діалекту» та «діалектна фраземіка» окреслюють здебільшого різні мовні факти, хоч трапляється вживання цих термінів як тотожних.

Для українських дослідників залишається маловивченою діалектна фраземіка окремих ареалів, хоч визначено її сутність та місце в системі мови. У наявних розвідках, як правило, визначаються особливості вузьколокальних сталих висловів у порівнянні з фраземікою літературної мови на різних рівнях. Діалектні фраземи можуть різнитися від певних одиниць літературної мови не тільки компонентним значенням, а й семантикою. Необхідність проведення таких досліджень зумовлюється й екстралінгвальними факторами, оскільки науково–технічний прогрес спричиняє прискорену архаїзацію мовних одиниць, різні антропогенні чинники впливають на міграцію населення, а це, своєю чергою, призводить до зникнення з ужитку груп лексики та фраземіки.