Основi змiстовi категорii навчальноi дисциплiни "Сучасний науковий дискурс"

Практичне заняття № 1–2

Тема: ОСНОВНІ ЗМІІСТОВІ КАТЕГОРІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СУЧАСНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС». НАУКОВИЙ ТЕКСТ ЯК СПОСІБ ПОДАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Підготуйте реферативне повідомлення про інформаційний обсяг таких

наукових понять: «дискурс» «модус», «жанр», «текст», «стиль» у парадигмі сучасної лінгвістики.

«Дискурс»

Одним зі складних наукових понять, що поєднує поряд з лінгвістичними складовими й екстралінгвістичні, які однаково необхідні для розуміння та інтерпретації тексту, є дискурс. Трактування поняття «дискурс» у лінгвістиці змінювалося протягом останніх десятиліть. Воно було введено З. Гаррісом, який у 50-их роках ХХ ст. використовував це поняття для аналізу текстів, розглядаючи їх у контексті супроводжувальної соціокультурної ситуації.

Сучасні лінгвісти фокусують увагу на дискурсі як: 1) на зв’язному тексті в сукупності з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими) чинниками; 2) тексті, взятому в аспекті подій; 3) мовленні, що розглядається як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і механізмах їхньої свідомості. На думку Н. Д. Артюнової, дискурс – це мовлення, «занурене в життя». У дискурсі реалізуються знання про світ, думки, установки, ситуації реального спілкування, сукупність процесу і результату мовленнєво-мисленнєвої діяльності.

Науковий дискурс як різновид професійного дискурсу – це мовленнєва взаємодія між ученими. Цінності наукового дискурсу виражені у концептах Знання, Істина, Дослідження. Науковий дискурс – це науковий текст як результат соціальної дії, фокус дії мовних і мовленнєвих, соціокультурних і прагматичних, когнітивних і психологічних чинників.

Науковому дискурсу притаманні категоріальні ознаки інтертекстуальності, діалогічності. Інтертекстуальність виявляється у насиченості наукових текстів цитатами, посиланнями, прецедентними текстами. У науковому мовленні вона є універсальним принципом побудови наукового тексту на рівні змісту. Інтертекстуальність пояснює той факт, що будь-який науковий твір ретроспективно і проспективно пов’язаний з іншими дослідженнями і позиціонується як своєрідний мікротекст у загальнонауковому макротексті.

Учасниками наукового дискурсу є дослідники як представники наукової громадськості, при цьому характерною особливістю цього типу дискурсу є принципова рівність усіх учасників наукового спілкування, оскільки ніхто з дослідників не володіє монополією на істину, а безкінечність пізнання змушує кожного вченого критично ставитись як до чужих, так і до своїх пошуків.

Отже, науковий дискурс має відповідати трьом основним вимогам: його проблематикою повинно бути вивчення довкілля, статус його учасників повинен бути однаковим, а способом його реалізації має бути творчий діалог у широкому розумінні цього поняття. Саме ці ознаки уможливлюють виділення наукового дискурсу з-поміж інших типів дискурсів.

«Модус»

Модус – людиноцентрична категорія, яка виражає різні типи відношень між висловленням мовця до дійсності чи до повідомлюваного. Характеристики суб’єктивного модусу співвіднесенні з позицією мовця, який сприймає та оцінює 8 явища світу, тому модус атрибутує спосіб опрацювання інформації в процесі відбиття в мові та мовленні дійсності крізь свідомість мовця. Водночас модус є когнітивною ознакою, оскільки вербалізує в мовленні чи тексті результат когнітивного процесу мовця, який оцінює та виявляє певні характеристики дискурсивної ситуації, що постулюється ним як актуалізована. Модус розглядається через призму знання мовця, реальності/ірреальності події, ступеня впевненості щодо встановлюваних мовцем відношень, а також відомостей про подію, що ґрунтуються або на власних перцептивних характеристиках, або на переосмислених мовцем через свідомість «іншого».