Запозичення в іспанській мові: структурно-семантична характеристика та перекладацький аспект
Автор: Li_di_ja • Август 2, 2018 • Курсовая работа • 4,539 Слов (19 Страниц) • 1,385 Просмотры
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Київський національний лінгвістичний університет
Факультет перекладачів
Кафедра романської та новогрецької філології та перекладу
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Запозичення в іспанській мові: структурно-семантична характеристика та перекладацький аспект»
Студентки IV курсу групи Пісп 21-13
Малежик Лідії Юріївни
Керівник курсової роботи:
доцент, кандидат філологічних наук
Бокова П.М.
Національна шкала________________
Кількість балів:_______ Оцінка: ECTS_____
Члени комісії:____________________________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Члени комісії:____________________________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Київ - 2016
Зміст
Вступ 2
Розділ 1.Теоритичні аспекти дослідження запозичень в сучасній іспанській мові. 5
1.1 Поняття запозичення. Запозичення як мовне явище. 5
Висновки до розділу І 7
Розділ 2. Семантичні особливості запозичень та способи їх передачі на українську мову. 8
2.1 Класифікація запозичень з англійської мови. 8
2.2 Арабізми 9
2.3 Вплив споріднених мов на іспанську: італійська, французька, каталанська, португальська. 12
Висновки до розділу ІІ 15
Загальні висновки: 16
Resumen 17
Список використаної літератури: 18
Вступ
Проблема мовного запозичення актуалізувалася в останні десятиліття у зв'язку з активною розробкою різних аспектів взаємодії мов. На тлі зростаючого числа досліджень виявилося багато протиріч між традиційними поясненнями запозичення, а також новими уявленнями про мовні процеси і структуру мови, що розповсюдилися в другій половині XX ст.
Склад мови є найбільш рухомим мовним компонентом, що знаходиться у процесі постійної зміни.
Мова змінюється, збагачується, відображає розвиток певного історичного періоду в еволюції суспільства. Сюди можуть бути віднесені процеси зміни значення слів і збагачення словника шляхом запозичення слів з інших мов.
У Лінгвістичному енциклопедичному словнику 1990 р. подано наступне визначення: "Запозичення - елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція тощо), перенесена з однієї мови в іншу в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів однієї мови в іншу"
Питанням запозичень завжди займалися історики та лінгвісти. Одним з дослідників цього предмета був французький учений А. Доза (1877-1955). Він є автором низки праць з історії французької лексики. Також на матеріалі різних мов висвітлювали це питання такі вітчизняні і зарубіжні лінгвісти: Р.Д. Дажаббаров ("Арабские заимствования во французском языке" (1984)), А.П. Эль- Гаяр ("Арабские заимствования в английском языке" (1989)), С.Ю.Бухарова ("Специфика заимствований в испанском языке: На матеріалі арабізмів і англіцизмів" (1994)), К. Хюттеманн на матеріалі турецької мови ("Arabisches Lehnwortgut in der modernen turkischen Zeitungssprache" (1988)), А. Шульц на матеріалі французької мови ("Arabismen im franzosischen Wortschatz — Eine etymologische Betrachtung" (2004)), А. Абделькадер на матеріалі іспанської мови ("Moderne Arabismen in der spanischen Presse und im Internet" (2008)), Х. Фешарі на матеріалі перської мови ("Arabismen in der persischen Sprache - die semantische Entwicklung der Worter Hedieh Feshari und Mihan Kakuan" (2007)).
...