Г. Гельбіг - дослідник вербоцентричної теорії речення (теорія валентності у мові)

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………...3

1.  Ґ. Гільберг: біо-бібліографічна довідка (основні праці) ………..4

2.  Теоретичні основи валентності в лінгвістиці ……………………7

3.  Дієслівна валентність і вербоцентричний характер

речення в сучасній німецький мові …………………………………..9

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………12

ДОДАТОК ……………………………………………………………...14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………15

ВСТУП

Прогрес та розвиток науки постійно вимагають нових визначень, формул і понять, вироблення яких пов'язане не тільки з виникненням нових слів та термінів, але й з розвитком існуючих у мові засобів та способів вираження, що часто навантажуються новими функціями. У житті мови нерідко помічаються послаблення та звуження однієї функції якоїсь мовної категорії і поряд з тим посилення й поширення другої. Такі зміни викликають відповідні   переміщення   у формі вираження, які стосуються переважно морфології і синтаксису одночасно [1, 34].

Опираючись на теорію валентності дієслова як основний із факторів, що реалізується в явищах синтаксичних зв’язків, а звідси й на вербоцентричний характер німецького речення, зробимо спробу висвітлити проблеми сучасного мовознавства.

Мета реферату – проаналізувати наявний матеріал з теми: Ґ. Гельбіг – дослідник вербоцентричної теорії речення (теорія валентності в сучасній германістиці).

         За для досягнення мети реферату ми виконали наступні завдання:

• дослідили основні праці Ґ. Гельбіга;
• проаналізували поняття теоретичної основи валентності в лінгвістиці;
• охарактеризували дієслівну валентність і вербоцентричний характер речення в німецький мові на сучасному етапі.

       Об’єкт реферату – наукові праці Ґ. Гельбіга.

       Реферат складається зі вступу, трьох частин, висновків, додатку і списку використаної літератури, що налічує 12 джерел.

В якості інформативної бази дослідження теми реферату були використані матеріали спеціалізованої періодичної преси, матеріали навчальних посібників і підручників.

1.  Ґ. Гільберг: біо-бібліографічна довідка (основні праці)

Ґ. Гельбіг – німецький мовознавець, чия наукова діяльність в царині синтаксису припала на другу половину ХХ-го століття.

Теорія валентності Ґ. Гельбіга, В. Шенкеля, В. Бондціо, К.-Е. Зом-мерфельдта і Г. Шрайбера ґрунтувалася в основному на дослідженнях, які були орієнтовані з ідеологічних міркувань на російську науку. Ґ. Гельбіг і                           В. Шенкель під валентністю розуміють «здатність дієслова (або іншої частини мови) відкривати навколо себе визначені вільні місця, які повинні бути зайняті облігаторними чи факультативними співучасниками» [6, 20]. К.-Е. Зоммер-фельдт і Г. Шрайбер поширюють поняття «валентність» і на інші частини мови. «Якщо валентність залежить від лексичного і абстрактного значення, то її не можна обмежувати лише дієсловом» [3, 51]. В. Бондціо визначає поняття валентності як «властивість значення мати при собі відкриті позиції» [3, 52]. Німецькі лінгвісти вважають, що валентність притаманна лише лексико-семантичним групам.

На думку авторів «Duden Grammatik», валентність конкретного дієслова залежить від синтаксичної реалізації його семантичних ролей [8, 113], тобто коли дієслово вживається в реченні у функції предиката, воно має здатність відкривати синтаксично вільні місця залежно від свого значення в конкретному випадку застосування. Крім того, вони не обмежуються розглядом лише валентності дієслова, а й валентності такої частини мови як прикметник.

Валентність стає базовим поняттям для моделювання речення. На її кількісних критеріях базуються синтаксичні моделі, а логіко-семантична валентність створює передумови для семантичного моделювання речення, для моделей речення, які виявляються через загальне ядро речення, яке складається із предиката та відповідного числа аргументів (семантичних відмінків) [9, 10].