Сільськогосподарська політика ЄС

Сільськогосподарська політика ЄС

Запущена в 1962 р. спільна сільськогосподарська політика (CAP - common agricultural policy) передбачає співпрацю в сфері сільського господарства та суспільства, а також взаємовідносини між Європою та фермерами. Також вона передбачає:

- підтримка фермерів, підвищення продуктивності сільського господарства, забезпечення стабільного постачання продуктів

- захист фермерів Європейського союзу для забезпечення їх гідного життя

- допомогти подолати зміну клімату та стале управління природними ресурсами

- підтримувати сільські райони та ландшафти на території Європейського Союзу

-економічна підтримка сферу сільського господарства, шляхом створення робочих місць в агропромисловості та супутніх галузях.

Як це відбувається? Початковим пріоритетом CAP було збільшення сільськогосподарського виробництва з метою стабілізації сільськогосподарських ринків і доходів фермерів, це було закріплено в Римському договорі, який набув чинності в 1957 році. Основні механізми базувалися на  підтримці цін, тобто, підтримання цін для виробників вище світового рівня за допомогою втручання, напр. покупка їжі;  імпортні збори, тобто підвищення ціни імпорту вище світових цін; і  експортні субсидії, тобто компенсація виробникам, які продають за нижчими цінами на світовому ринку. Економічне середовище, забезпечене безпекою цін на товари, запропоноване CAP, також стимулювало наукові дослідження та розробки, спрямовані на підвищення врожайності сільськогосподарських культур і тварин, більшість з яких фінансується державними коштами.

Фінансування. САР є спільною політикою для країн ЄС, управління та фінансування здійснюється на загальноєвропейському рівні, що відбувається за рахунок бюджету ЄС. Якщо більш заглибитися у цю тему, фінансування цієї сфери відбувається двома шляхами - Європейський фонд орієнтації та гарантій сільського господарства та Європейський сільськогосподарський фонд розвитку села. Платежі керуються на національному рівні кожною країною ЄС. Сільськогосподарський і харчовий сектори разом забезпечують майже 40 мільйонів робочих місць в ЄС. На початку створення Спільного ринку витрати на сільське господарство становили приблизно  80% бюджету. Зараз це значно нижча частка, оскільки ЄС розробив інші бюджетні лінії, що вже становить 38% бюджету ЄС у розмірі трохи більше 140 мільярдів євро.

Як це здійснюється? Протягом більшої частини свого існування CAP забезпечувала підтримку доходів фермерів, підтримуючи ціни, які їм платили за продукцію. Але цю систему широко критикували за те, що вона заохочувала до перевиробництва, що призвело до горезвісних винних озер і масляних гір – продукції, яку потім часто викидали на треті ринки, що негативно вплинуло на місцеве сільське господарство. Після масштабної реформи CAP у 2005 році виплати CAP складалися з двох основних напрямків: один для прямої підтримки доходів (рівень 1), а другий – для розвитку сільських районів (рівень 2). Пряма підтримка доходів є набагато більшою програмою, ніж розвиток сільської місцевості.

CAP також стимулює інтенсивне використання сільськогосподарських хімікатів (наприклад, добрив, пестицидів та гербіцидів) та техніки, і таким чином підвищив урожай усіх необхідних товарів. Спочатку це були зернові культури, молоко та худоба, але цей список збільшувався в міру розширення Європейського співтовариства в наступні роки. Крім того, CAP також сприяла капіталомістким операціям, таким як осушення, консолідація земель та розширення іригації, і часто підтримувалася національними урядами, що посилювало тенденцію до більшої інтенсивності та масштабів сільськогосподарського виробництва. Результативний багатоваріантний процес змін втілений у терміні «інтенсифікація сільського господарства», який з агрономічної та економічної точки зору пов’язаний із збільшенням обсягу виробництва, тобто врожайності, на одиницю площі або часу або на одиницю витрат. Сільськогосподарське виробництво можна інтенсифікувати за рахунок збільшення вкладів капіталу, таких як машини, енергія та біотехнологія, або збільшення витрат ручної праці. Постійне зниження сільськогосподарської праці в Західній Європі протягом останніх десятиліть (4,2% загальної зайнятості в ЄС-15 у 1999 році до 2,9% у 2013 році; Східна Європа приблизно 12% у 2013 році)