Світова спадщина ЮНЕСКО як обєкт міждисциплінарних досліджень

СВІТОВА СПАДЩИНА ЮНЕСКО ЯК ОБ’ЄКТ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

        У статті розкрито поняття «світової спадщини». Дана характеристика природної і культурної складових світової спадщини. Проведено аналіз світової спадщини як об’єкта досліджень дисциплін різних напрямків наукових знань.

        Ключові слова: світова спадщина, природна спадщина, культурна спадщина, Конвенція про охорону природної і культурної спадщини, список світової спадщини.

THE WORLD HERITAGE AS OBJECT OF MULTIDISCIPLINARY RESEARCH

        The definition “world heritage” is explained. The characteristics of the natural and cultural world heritage components. The analysis of world heritage as an object of research subjects in different directions of scientific knowledge.

        Keywords: world heritage, natural heritage, cultural heritage, Convention on the Conservation of Natural and Cultural Heritage, World Heritage List.

Вступ

Впродовж всього свого існування людство зберегло і створило значну кількість пам’яток, які мають величезну естетичну і духовну цінність. Людська спільнота постійно розвивалась у тісній взаємодії з ними. Поступово виникла необхідність їх захисту, оскільки вплив суспільства не завжди носив позитивний характер. Таким чином виникла ідея створення єдиного списку, який включав би об’єкти особливої цінності і мав за мету захистити і зберегти їх.

Постановка проблеми

Перші кроки до створення подібного списку були зроблені ще в середині ХХ століття. Так, 14 травня 1954 року була прийнята Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту («Гаазьська конвенція»). Згодом 14 листопада 1970 року приймається Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввозу, вивозу і передачі права власності на культурні цінності. Проте, найбільш значущою подією стало прийняття Конвенції про охорону світової природної і культурної спадщини (16 листопада 1972 року). Вона стосувалась захисту світової спадщини і була направлена на забезпечення охорони цінностей «особливого значення», руйнування і зникнення яких було б втратою для всього людства [11]. Після прийняття даного документу можна було говорити про світову спадщину як об’єкт міждисциплінарних досліджень.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Після створення Списку світової спадщини ЮНЕСКО почали публікуватись видання енциклопедичного характеру, де описувалися об’єкти світової спадщини і давалась їхня коротка характеристика. До таких видань належить фундаментальна праця Максаковського В. «Всемирное культурное наследие» [6]. Це перше російське оригінальне видання, присвячене культурній спадщині. У довіднику охарактеризовано 418 пам'ятників, офіційно внесених до Списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО станом на 1 січня 1998.

У книзі білоруського історика Киселя В. «Пам’ятники всемирного наследия: популярный энциклопедический справочник» [5] зібрані цікаві відомості про визначні історико-культурні та природні пам'ятки нашої планети. Серед них – історичні центри відомих міст, знамениті архітектурні ансамблі, які визнані настільки видатними, що їх збереження для майбутніх поколінь стало важливою справою багатьох країн.

Серед праць зарубіжних дослідників можна назвати книгу Петера Гебеля «Природное наследие человечества. Ландшафты и сокровища природы под охраной ЮНЕСКО» [2]. У книзі описана уявна кругосвітня подорож, всі зупинки якої – це ті місця, що знаходяться під захистом Конвенції ЮНЕСКО по охороні культурного та природного надбання людства з метою збереження їх для всіх народів світу.

Що стосується наукових досліджень, присвячених світовій спадщині ЮНЕСКО, то найбільше напрацювань здійснено в області її правового та законодавчого статусу.

        Даній тематиці присвячена дисертаційна робота Максимова В. «Правова охорона культурних цінностей у конвенціях ЮНЕСКО», захищена в 1997 році [6].

Ґрунтовне дисертаційне дослідження здійснила Мельничук О. у своїй роботі «Статус Всесвітньої культурної та природної спадщини людства в міжнародному праві» [9]. На основі даної роботи було опубліковано монографію «Міжнародно-правовий статус всесвітньої культурної і природної спадщини» [8].