Українська духовна культура як міждисциплінарна наукова та прикладна проблема

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

1. Аналіз системності українознавства. Специфіка змісту та структури

українознавства …………………………………………………………………5

2. Українська духовна культура як міждисциплінарна наукова та

прикладна проблема ……………………………………………………………8

3. Шляхи розвитку українознавства у фокусі духовності

українського етносу …………………………………………………………..12

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………16

ВСТУП

Актуальність проблеми. Наше сьогодення ознаменовано певною переоцінкою ставлення людства до цивілізації і культури, розмежуванням цих понять і прагненням змінити свій загальнолюдський менталітет, оновити й омолодити свою душу. Це означає, що людство змінює свій світогляд, зміст якого не може бути зведений лише до нового політичного мислення: це й нові світовідчуття, світосприймання, світоуявлення, ставлення до світу тощо.  В контексті таких завдань важливим є питання чи будуть українці змінювати свою душу, свій менталітет, риси, суттєві ознаки свого етносу, свого характеру? Адже, як відомо, процес становлення народу як базової колективної формації, властивої людській природі, пов’язаний з дією кількох факторів, серед яких – спільне походження, історична пам’ять, приналежність до певної території, спільна культурна спадщина. Одним із домінантних чинників у цьому процесі постає духовність як вияв етнічної самобутності.

З особливою гостротою у сучасних умовах постає проблема духовного відродження суспільства, виховання духовно багатої та національно свідомої особистості. Тому проблема вивчення й аналізу українознавства як системи національної духовності є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій доводить, що визначенню поняття «духовність» приділяється багато уваги у філософській, психологічній та педагогічній літературі. Проблема духовності, а також формування духовних цінностей з точки зору українознавства як науки була висвітлена у дослідженнях таких вітчизняних педагогів, як С. Русова, І. Огієнко, Я. Чепіга. Окремим явищем у дослідженні духовності молоді, її ідеалів і моральних переконань є педагогічна спадщина В. Сухомлинського.

Розробкою та аналізом деяких аспектів проблеми українознавства як системи національної духовності займалися О. Гомотюк, П. Кононенко, Т. Лепеха, О. Огірко та ін.

Мета реферату – охарактеризувати українознавство як систему національної духовності: стан та перспективи розвитку.

Досягнення поставленої мети передбачає постановку і вирішення таких

завдань:

- вивчити полеміку щодо теоретичних засад аналізу системності українознавства, особливості змісту та структури курсу;

-  описати українську духовну культуру як міждисциплінарну наукову та прикладну проблему;

-  визначити шляхи розвитку українознавства з точки зору духовності українського етносу.

Реферативна робота має комплексний характер, для досягнення мети і завдань необхідно використання таких методів і прийомів дослідження:  теоретичних – аналіз наукової лінгвістичної літератури, українознавчих праць, емпіричних – порівняльно-історичного, описового методів, систематизація та узагальнення отриманої інформації.

Методологічна основа реферату полягає в узагальненні ідей науковців, які безпосередньо вивчали проблеми українського етносу й розвитку національної духовності. Це праці таких вчених, як Л. Горенко, Я. Калакура, П. Кононенко, Т. Лепеха, В. Марущак, О. Огірко, В. Радзієвський, З. Сергійчук та інші.