Iсторiя геологiчного розвитку карта 11

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 4

ІСТОРІЯ ГЕОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ КАРТА 11

Пономаренко Іван ГН-21

Історію геологічного розвитку району можна розглянути, починаючи з верхньої крейди. Можна відразу зазначити, що геологічне розвиток району було досить одноманітним, починаючи з верхнього крейди. На розглянутій території із зазначеного часу відбувається активне осадонакопичення та формування чохла. Також можна відзначити, що накопичення осадів завжди відбувалося в умовах міогеосинкліналі, т.к. серед стратифікованих товщ не відкартовані ефузійні утворення.

У сантонському ярусі осадонакопичення проходить в умовах нижньої субліторалі. У цей період не відбувається епейрогенетичних рухів, накопичується потужна монотонна товща блакитно-зелених вапняних глин. Слабко-зелений колір глин є індикатором невеликої глибини (такий колір глин, ймовірно, обумовлений кольором глауконіту).

У кампанському ярусі осадонакопичення спочатку переходить в область верхньої субліторалі, де накопичуються масивні сірі вапняки, а потім, через некомпенсоване опади накопичення повертається в нижню сублітораль, де знову накопичуються вапняні глини.

У маастрихтському ярусі осадконакопичення відбувається в тих же фаціальних умовах, проте накопичуються не глини, а зеленувато-сірі вапняки з домішкою глинистого матеріалу. Осадонакопичення компенсоване.

У датському ярусі осадонакопичення відбувається у верхній субліторалі. Спочатку в карбонатних опадах збільшується частка глинистого матеріалу та накопичуються мергелі білого кольору, оскольчасті. Уламкість мергелів свідчить про сильні хвиле-прибійні рухи. Наприкінці ярусу накопичуються сірі комкуваті вапняки.У нижньому еоцені осадонакопичення відбувається в умовах нижньої субліторалі, коливальних рухів не відбувається. Накопичуються блакитно-зелені вапняні глини, вище – строкаті (зменшення глибини водойми).

У середньому еоцені ще більше зменшується глибина водойми і у складі глин з'являється алевритиста складова. Крім того, в цей час відбуваються нечасті і досить короткочасні коливальні рухи (висхідні), під час яких накопичення опадів переходить в зону літоралі (накопичуються пісковики).

У верхньому еоцені епейрогенетичні рухи згасають, а глибина водойми знову збільшується до рівня сантонського часу, накопичуються блакитно-зелені вапняні глини.

У нижньому олігоцені повторюється ситуація середнього еоцену, лише значно збільшується інтенсивність коливальних рухів. Під час низхідних рухів у верхній субліторалі накопичуються блакитно-зелені алевритисті глини, а під час висхідних – жовтувато-бурі глинисті піски в літоралі.