Суть ринкового середовища в агропромисловій сфері

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра «Експлуатації техніки»

Реферат

з Економіки аграрного виробництва

на тему: «Суть ринкового середовища в агропромисловій сфері»

Виконав:
Студент 4 курсу
групи МЕХ 1601-2
Луцак І.Д.
Перевірив:
Викладач
Мікуліна М.О.

Суми 2020

Суть ринкового середовища в агропромисловій сфері

     Україна нині перебуває на етапі активного реформування ринкового середовища, яке дає змогу зупинити руйнацію економіки, стабілізувати систему господарювання та започаткувати елементи сталого розвитку суспільства. Основним стримувальним чинником у цьому процесі є брак досвіду, часу та інвестицій. Великі труднощі створюють також відсутність належної правової бази, яка кореспондується з основними принципами ведення бізнесу в розвинених країнах, розбіжність стандартів на продукцію тощо. Проте основним досягненням останніх років є розуміння шляхів подальшого розвитку, які ґрунтуються на основних складових ринкової економіки: конкуренція, лібералізація,

     Відкритість ринків, закономірна послідовність державної політики, відсутність дискримінації або недобросовісної конкуренції.

     Будь-яка організація перебуває і функціонує в середовищі. Діяльність усіх без винятку організацій можлива тільки в тому випадку, якщо середовище дає змогу її здійснити, оскільки середовище організації є джерелом її життєвої сили. Воно містить у собі потенціал, що дає можли-

     Вість організації функціонувати, а отже, існувати і виживати у відповідному проміжку часу. Однак середовище може також бути і джерелом проблем і навіть краху організації, якщо воно не забезпечує необхідного її функціонування.

     Ринкове середовище для більшості українських підприємств на національному ринку сьогодні не є дуже сприятливим. Негативно впливають на діяльність вітчизняних виробників низька платоспроможність значної частини населення, засилля іноземних товарів не завжди високої якості, несприятлива банківська політика, відсутність протекціонізму з боку держави. Це призводить до того, що більшість вітчизняних підприємств мають певні проблеми зі збутом власної продукції.

     Тому, щоб ефективно конкурувати на ринку, підприємство має ґрунтуватися на вивченні відносин, які можна схарактеризувати за допомогою системи «середовище — підприємство». Більшість існуючих сьогодні концепцій управління поділяють підхід до підприємства як відкритої системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, і дає йому змогу підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.