Особливостi фiнансовоi децентралізаціi в Украiнi

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Потреба децентралізації державного управління в Україні стоїть на порядку денному ще з перших років виникнення української державності. Очікується, що децентралізація стане ключовим елементом, який пожвавить соціально-економічний розвиток України. Занадто довго держава зволікала з цією реформою, так само як і з іншими – реформою системи освіти, охорони здоров'я, судової системи, силових структур. І чим довше зволікання, тим болючіші зміни, тим більші очікування.

Проблемами децентралізації, конституційної реформи займалися такі провідні вчені, як: М. О. Баймуратов, О. В. Батанов, М. В. Буроменський, В. Г. Гройсман, І. О. Кресіна [1] , О. Л. Копиленко та інші.

Основним завданням реформи є створення умов для розвитку громад та наближення послуг до людей шляхом формування заможних громад, передання більшої частини повноважень на базовий рівень управління та чітке розмежування функцій між рівнями управління. Вже доведено, що прийняття рішень за участю населення є прекрасним механізмом запобігання зловживанню владою, оскільки важче приховати корупцію посадовим особам, яких громадяни знають, порівняно з тими, які знаходяться далеко і є недоступними [2].

Децентралізація і розширення повноважень місцевих рад вимагає якісно нової управлінської філософії, більшого професіоналізму та відповідальності. Так, як було раніш, вже не буде. Тому потрібно аналізувати новий досвід і на його основі розробляти рекомендації по зміні нормативної бази. Тут велика надія на науковців, потенціал яких донедавна не був широко задіяний.

Станом на початок вересня 2018 року в Україні створено вже 366 об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ). До складу цих ОТГ увійшли 3372 колишніх місцевих ради. Зараз 6,3 млн людей проживають в ОТГ. В рейтингу за кількістю створених ОТГ перше місце займає Дніпропетровська область, а останнє Закарпатська. Як свідчить статистика, до початку реформи бюджети понад половини сільських громад були дотаційними на більш ніж 70%, а майже у 500 територіальних громадах державні дотації взагалі складали 90%, у 2018 році усі територіальні громади, і об’єднані зокрема, збільшили надходження до власних бюджетів.

На даний час в Україні налічується близько 1500 адміністративних послуг, у 7 разів більше, ніж у Канаді, та в 10 – ніж у Німеччині, з них на місцевому рівні – 726 послуг. За результатом соціологічного опитування Національним інститутом стратегічних досліджень, 65% громадян України частково або повністю незадоволені якістю послуг, які надають органи місцевого самоврядування. На думку споживачів послуг, «черги, паперова тяганина і хамство – це три кити, на яких історично тримається система адміністративних послуг в Україні» [1]. У зв’язку з актуальним