Шпаргалка по "Управлению"

1. Сутність та основний зміст програмно-цільового методу (ПЦМ) управління.

ПЦМ – спосіб розробки програм, які мають вирішити великі, складні проблеми шляхом реалізації системи програмних заходів, орієнтованих на усунення можливих протиріч. Його застосування передбачає: наявність проблеми і визначення мети; виділення системи, що реалізує цілі; розробку комплексної програми розвитку системи; створення механізму організаційної форми реалізації комплексної програми.

Основні цільові завдання: розбудова конкурентоспроможної економіки; виробництво і закупівля продукції для потреб держави і регіону, удосконалені структури фінансового і продовольчого ринку; проведення еколого захисних заходів, збереження природних ресурсів.

Застосування програмно-цільового методу в управлінні регіональним розвитком пов’язане насамперед з фіксацією та аналізом системи довгострокових цілей соціально-економічного розвитку регіону. Визначення, аналіз і урахування цілей усіх взаємодіючих організацій у ході розробки програми соціально-економічного розвитку регіону – обов’язкова умова збалансованого узгодження інтересів різних господарських ланок, виявлення місцевих резервів та ініціатив. Необхідність посилення цільового підходу в управлінні регіональним розвитком зумовлено таким чинником як розвиток соціальної сфери.

ПЦМ застосовують при розробці комплексних програм розвитку областей, адміністративних районів, великих і середніх міст.

2. Поняття та основні ознаки програми.

Програма – це сукупність визначених, підлягаючих послідовному виконанню дій, операцій, процедур, пов’язаних спільністю вирішування проблеми, задачі, а також інформація про ці дії. Складовими програми є: мета, ресурси, терміни, виконавці.

Цільова програма – це сукупність намічених до планомірного проведення, погоджених за змістом, скоординованих у просторі й у часі, забезпечених ресурсами різнохарактерних засобів (дій) спрямованих на вирішення нагальної проблеми, що не може бути забезпечене без концентрації зусиль і коштів для досягнення поставленої мети.

Основні ознаки цільових програм:

- програмність, що характеризується наявністю плану проведення комплексу взаємозалежних, погоджених програмних дій; - цілеорієнтованість, що виражається спрямованістю програмних зазодів на досягнення мети у вигляді вирішення єдиної, загальної проблеми; - комплексність у вигляді поєднання різноманітних заходів, що забезпечують вирішення програмної проблеми; - ресурсозабезпеченість, що відображає підкріплення програмних дій ресурсами в необхідній кількості, концентрацію ресурсів у рамках програми; - результативність (ефективність), яка проявляється в тому, що успішне рішення програмної проблеми не може бути досягнуте іншими не програмними засобами, без проведення програмних заходів і зосередження ресурсів.

Отже, цільові програми є засобом підвищення наукової обгрунтованості планово-управлінських рішень завдяки тому, що посилюють їх цільову орієнтацію, поглиблюють опрацювання способів і варіантів, шляхів досягнення довгострокових цілей, дозволяють повніше узгодити цілі з ресурсними можливостями, дають більш детальне уявлення про етапи послідовного вирішення проблеми.

3. Характеристика підходів до розробки програми розвитку.

Існує галузевий і територіальний підхід до розробки програм розвитку.

В галузевій програмі визначаються основні проблеми і завдання, які передбачається вирішити у наступному періоді, а саме: - заходи по структурній перебудові і технологічному оновленню; - напрями інноваційної політики; - удосконалення організаційної системи; - вдосконалення галузевого управління; - здійснення державної підтримки експорту.