Практическая работа по "Менеджменту"

Практичне завдання 1.

Рішення 1: Запуск нового продукту на ринок

Це рішення про запуск нового продукту на ринок є запрограмованим. Ми провели ретельний аналіз ринку, визначили цільову аудиторію, розробили маркетингову стратегію та плануємо випуск продукту у визначений строк.

Рішення 2: Зниження витрат на операції

Це рішення також є запрограмованим. Ми виконали аналіз наших операцій та виявили можливості для зниження витрат, такі як оптимізація процесів та зменшення витрат на логістику. Плануються конкретні заходи для реалізації цього рішення.

Рішення 3: Збільшення інвестицій у дослідження та розвиток

Це рішення може бути незапрограмованим, оскільки інвестиції у дослідження та розвиток можуть виникнути наслідком зміни у кон'юнктурі ринку або внутрішніх обставин компанії. Наприклад, новий конкурент може з'явитися на ринку, і нам доведеться інвестувати у дослідження нових продуктів або технологій, щоб залишатися конкурентоспроможними.

Таким чином, важливо розвивати гнучкість та готовність до реагування на незапрограмовані ситуації, коли рішення можуть вимагати реакції на зміни внутрішньої та зовнішньої середи.

Практичне завдання 2.

Модель Врума-Джанго пропонує п'ять стилів прийняття управлінських рішень, кожен з яких має свої особливості:

. Рішення без участі підлеглих (S1): У цьому стилі менеджер самостійно приймає рішення без консультації з підлеглими. Цей стиль може бути ефективним, коли потрібно прийняти швидке рішення в кризовій ситуації. Проте він може призвести до відчуття незадоволеності серед підлеглих.

. Рішення після консультації з підлеглими (S2): Тут менеджер шукає думки та інформацію від своєї команди, але рішення все одно приймає самостійно. Цей стиль може підвищити залученість співробітників та призвести до кращих рішень.

. Зважені рішення, де менеджер має останнє слово (S3): Менеджер в цьому випадку є ключовим рішувачем, але враховує думку підлеглих. Цей стиль використовується для балансу між авторитетом та залученістю команди.

. Рішення приймаються після групової дискусії (S4): Тут рішення приймаються в групі і на думку кожного члена приділяється рівна увага. Цей стиль сприяє високому рівню залученості та спільному власництву до рішень, але може бути витратним за часом.

. Делегування рішень (S5): У цьому випадку менеджер повністю делегує процес прийняття рішень підлеглим. Цей стиль підтримує розвиток та вповноваження команди, але вимагає високого рівня довіри до підлеглих.

Вибір стилю прийняття рішень залежить від конкретної ситуації. Як менеджер, важливо зважати на рівень невідкладності, важливості рішення, доступності часу для консультації, а також на культуру та потреби вашої команди. Однак, інколи комбінація різних стилів управління може бути найкращим рішенням, оскільки дозволяє використовувати сильні сторони кожного з них в залежності від обставин.

Практичне завдання 3.

Прийняття важливих управлінських рішень є складним завданням і може відображатися на подальшій долі підприємства. Оптимальний підхід до прийняття такого рішення зазвичай залежить від конкретних обставин та характеру рішення. Отже, варіант "Б" - зберігати тільки провідних спеціалістів підприємства і прислухатися до прийнятого ними рішення - може бути найбільш доцільним. Давайте обгрунтуємо цей вибір:

. Експертність і знання: Провідні спеціалісти підприємства зазвичай мають глибокі знання і розуміння конкретної галузі, а також особливості підприємства. Їх експертність може виявитися безцінною при розгляді та аналізі аспектів рішення.

. Прозорість та залученість: Включення провідних фахівців в процес прийняття рішення може забезпечити більшу прозорість та легітимність самого рішення. Це підсилює підтримку рішення від самого колективу та знижує ризик внутрішніх конфліктів.

. Комплексний погляд: Провідні фахівці можуть розглянути рішення з різних точок зору та врахувати вплив на різні аспекти діяльності підприємства. Це допомагає уникнути однобічного підходу та заохочує до комплексного аналізу.