Трансфер інновацій: теоретичні та практичні спекти його здійснення

1. Трансфер інновацій: теоретичні та практичні спекти його здійснення.

Для того, щоб вирішити всі нагальні проблеми необхідно чітко усвідомлювати сутність явищ, з якими стикаються наукові установи при спробі комерціалізації власних винаходів. Оскільки діяльність по трансферу технологій охоплює декілька областей діяльності (законодавча, наукова, інженерна, маркетингова і т. д.), в ній зацікавлені та беруть участь спеціалісти різноманітних професійних компетенцій (винахідники, маркетологи, спеціалісти з інтелектуальної власності), то і в кожній з цих областей існують проблеми, які стримують процеси комерціалізації. Деякі з них давно відомі, лежать на поверхні і публічно обговорюються, інші – є прихованими і виникають вже в процесі здійснення комерціалізації конкретних розробок, наприклад при аналізі нової технології чи в процесі укладання конкретного ліцензійного договору. В зв’язку з цим важливим аспектом є налагодження системи обміну досвідом між науковими установами та ринковими інституціями в сфері трансферу технологій.

Трансфер технологій – це процес, через який ідея вченого або винахідника в будь-якій сфері діяльності перетворюється на успіх як для автора, так і всього суспільства, паралельно залучаючи і інноваційні центри, інші інфраструктурні суб’єкти та об’єкти, зокрема юристів, інвесторів, банки, і допоміжні виробництва. Ми визначаємо трансфер технологій (ТТ) як послідовності дій, в ході яких нові знання, отримані в результаті фундаментальних та прикладних досліджень в університетах та науково-дослідних інституціях, вільно розповсюджуються, передаються через надання науково-технічних послуг або купуються підприємствами для впровадження в якості продукції чи технології. Комерціалізація технологій – це вид комерційного трансферу технологій, в результаті якого відбувається реалізація інноваційної продукції та готових інноваційних технологій на ринку через пошук партнерів та потенційних покупців. Комерціалізацією технологій мають займатися професіонали з інноваційного менеджменту (провайдери) – підприємці та інвестори інноваційного бізнесу.

Провайдинг інновацій – це посередницька діяльність у сфері трансферу технологій, що передбачає залучення фахівців-провайдерів до комерціалізації інноваційних розробок через консалтинговий супровід, венчурне фінансування та інноваційне бізнес-проектування з метою просування на ринок інноваційної продукції. Система інноваційного провайдингу – це модель побудови національної інноваційної системи, що ґрунтується на механізмі реалізації трансферу технологій із залученням посередників-провайдерів, які здійснюють трансформацію наукових знань в інновації та основі ринкових товарно-грошових відносин через застосування прогресивного інновінгу (забезпечує взаємодію з науковим середовищем); інноваційного консалтингу (гарантує зв’язок з підприємницькими структурами) та інноваційно-венчурного бізнесу (сприяє поширенню розробленої інноваційної продукції).

Приймаючи до уваги відмінності наукових установ різних регіонів України по науковому потенціалу та концентрації промислового виробництва доцільно використати досвід США з організації „прямого трансферу” через центри трансферу технологій у великих наукових і промислових центрах. „Непрямий” трансфер технологій, тобто провайдинг інновацій за участі професійних посередників (досвід Німеччини), може бути використаний в регіонах з більш низьким науковим потенціалом і низькою концентрацією виробництв. В промислово розвинутих регіонах, де можливим є часткове фінансування науково-інноваційної інфраструктури державою, регіональною владою чи великими підприємствами, може бути використано досвід Великобританії по створенню наукових парків. Проте невиключним є поєднання декількох сценаріїв розвитку.