Управлiння iнновацiйним розвитком підприємства

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація.  У статті запропонована комплексна методологія управління інноваційними проектами і процесам і з урахуванням новітніх досягнень системного аналізу та управлінської науки.  Досліджено критерії інноваційного розвитку підприємства.  Розглянуто етапи стратегічного управління інноваційним розвитком харчового підприємства, які включають комплекс заходів по розробці, впровадженню, освоєння, виробництва, комерціалізації та аналізу ефективності інноваційних рішень.

 Ключові слова: інноваційний розвиток, інноваційний проект, інноваційний процес, стратегічне управління, стратегія інноваційного розвитку.

 Постановка проблеми.  В сучасних економічних реаліях підприємства харчової промисловості стикаються з необхідністю підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, реалізації ефективних форм господарювання і управління виробництвом.  Харчова та переробна промисловості замикають виробничий ланцюжок аграрно-промислового комплексу, тому важливо забезпечити максимальне збереження і ефективну переробку сільськогосподарської продукції, перетворивши її в кінцеві продукти і високоякісна сировина для промисловості.  Стає очевидним той факт, що впровадження інновацій є необхідним чинником розвитку ефективної діяльності підприємства, оскільки реалізовані інноваційні рішення стають конкурентною перевагою, без застосування яких сьогодні неможливо створити конкурентоспроможну продукцію.  В умовах активізації інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості постає питання про вибір найбільш ефективних інструментів управління інноваційною діяльністю підприємства, які дозволили б підвищити конкурентоспроможність підприємства, дозволили оперативно визначати внутрішні можливості інноваційної діяльності та виявляти приховані резерви розвитку організації з метою підвищення ефективності її комерційної діяльності.  Тому інноваційна діяльність харчових підприємств вимагає якісно нового підходу, який передбачає не лише поодинокі акти впровадження будь-якого нововведення, а й побудова стратегічно орієнтованої системи заходів по розробці, впровадженню, освоєння, виробництва, комерціалізації та аналізу ефективності інновацій.

 Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Зараз в світовій економічній літературі накопичено вагомий і багатоплановий досвід розробки підходів щодо вдосконалення методології управління інноваційними проектами та інноваційними процесами на підприємствах різних форм власності.  Проблематика управління інноваційними проектами та процесами освітлена в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема М. Круглова [1], М.Є.  Каса [2], Г. Блачева, В. Гусєва [3], Г.П.  Громико [4], Л.М.  Шульгиной [5], Л.І.  Федулової [6], А.В.  Нікуліній [7], В.С.  Яковенко [8], С.Г.  Зінченко [9], Т.Н.  Кузенко [10] та ін. Однак досвід організації інноваційної діяльності в харчовій промисловості України вказує на необхідність розробки комплексної методології щодо вдосконалення управління інноваційними проектами та процесами з урахуванням новітніх досягнень системного аналізу та управлінської науки.  Виходячи з цього, метою даної статті є розробка стратегічно орієнтованої системи управління інноваційним розвитком харчового підприємства, включаючи комплекс заходів по розробці, впровадженню, освоєння, виробництва, комерціалізації та аналізу ефективності інноваційних рішень.

 Виклад основного матеріалу дослідження.  Глобалізація світової економіки супроводжується посиленням конкуренції в харчовій промисловості.  В умовах динамічної зміни внутрішнього і зовнішнього середовища, що впливають на діяльність харчових підприємств, формування стратегії - базова функція сучасного менеджменту.  Керівники харчових підприємств пристосовують свою економічну діяльність до вимог ринку не тільки за рахунок застосування різних методів управління, а й постановкою і досягненням довгострокових, стратегічних цілей.  Ці цілі спрямовані на підвищення майбутнього потенціалу підприємства, збереження його положення на ринку, підтримка інтелектуального і людського капіталу.  Основний упор робиться на вирішення поточних виробничих проблем, зменшення витрат на виробництво продукції, вибір і застосування на практиці стратегій майбутнього розвитку підприємств.