Традиції української гостинності

ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГОСТИННОСТІ

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день у нашому світі спостерігається підвищений інтерес людей  до  пізнання історії, філософського життя ,прагнення дізнатися про минуле та зрозуміти і знайти сенс свого майбутнього. Гостинність вважається  нелегкою соціально-культурним явищем, що має великий характер та по-різному пояснюється. У повсякденному житті є традицією визнавати гостинність характерною ознакою (щирість, люб’язність, щедрість, пильність та ін.), яка може бути властива людям у відповідності до їхньої культури і побуту. Також гостинність відіграє головну роль у поновлюванні і захисті національної гостинності, яка втілює не тільки речові, а й духовні цінності нації та є одним із факторів утворення національної унікальності.

Мета роботи. Визначення сутності  традиції гостинності, як однієї з ознак етнічного темпераменту українського народу. 

Виклад основного матеріалу. У кожної нації гостинність неповторна за своїм змістом і здобуває різні форми, як в той же час гостинність є спільним явищем, винятковим культурно-історичним феноменом, бо де б вона не утворювалася, розвивалася, завжди буде відсвітлювати погляди  та почуття людини.

Гостинність української нації формувалася продовж довголітнього історичного часу і підштовхувала на розвиток державного характеру, з’ясовувала етнічні цінності, спосіб життя і модель поведінки.

Українська гостинність мала і буде мати великі виявлення, традицій, символів, ритуалів. Її база нараховує традиційну селянську  побутову культуру, яка характеризується  міцним зв’язком і взаємодією виробничих і духовних областей. Традиційність селянської культури складалася з захисту в гостинності стародавніх елементів. Вважливим є  прийом гостя, який складався з таких етапів: зустріч, запрошення, частування і виряджання.

В українській сім’ї постійно переважав  культ гостинності і певна річ в цьому надзвичайному національному культі впливали свої узвичаєні норми гостинності. Ще в старовину київський князь Володимир Мономах на свій розсуд у  ”Повчанні дітям” зауважував : ”Вшануйте гостя, хоч би звідки він до вас прийшов”.

За правилами національної гостинності умови гостювання вимогливо регламентувалися. Передусім негативно осуджували гостювання в робочі дні. В ці дні допускалися відвідування рідних чи сусідів лиш з хазяйських справах. Обряд прийому в будні дні був примітивний. Не прийнято було відвідувати гостей під час польових робіт.

Вагомий сегмент української необрядової гостинності являє собою традиція дарування і віддарювання. Вони передусім символізують товаришування і доброзичливість однієї родини до іншої.