Історія бігу на короткі дистанції

Малиновський Євгеній 22-ЛЗ1

Історія бігу на короткі дистанції (спринтерського бігу)

Біг на короткі дистанції – один з найдавніших видів легкоатлетичних вправ, що входить в сучасну легку атлетику.

Спринт у стародавні роки

Ще на античних олімпіадах атлети змагалися з бігу на один стадій (192,27 м). Археологічні розкопки в Олімпії виявили, що місце старту та фінішу було відмічене кам’яними смугами, розділеними дерев’яними стовпами на проміжки 1,2 м завширшки, тобто на бігові доріжки. Грецькі атлети використовували високий старт, для старту використовували прообраз сучасних стартових колодок – 2 заглиблення, видовбаних в кам’яній смузі на старті. Змагання з бігу складались з попередніх забігів і фіналу. Атлети бігли по окремих розмічених доріжках, а їх розподіл визначався жеребкуванням. У забігу брали участь до 20 спортсменів одночасно. Біг починався за особливим сигналом або командою. Атлетів, які починали біг раніше поданої команди, карали паличними ударами. Для цього позаду лінії старту розташовувались помічники суддів «мастікторес» – паличники.

Надзвичайною популярністю користувався у стародавніх греків «лампадериомас» – естафета зі смолоскипами, запаленими на честь богів вогню. У цьому забігу брали участь команди у кількості 40 чоловік кожна. Важливо було не лише швидко бігти, а й так, щоб не згас смолоскип. Якщо смолоскип згасав, то команда дискваліфікувалась і вибувала зі змагань.

Давньогрецька легка атлетика, на відміну від сучасного спорту, взагалі не знала поняття «рекорд». Не збереглося жодного достовірного свідоцтва, який би свідчив про тамтешні результати і швидкість древніх спринтерів. Однак, у ті часи вже були розроблені спеціальні бігові вправи для спринтерів.

У наш час змагання з бігу на короткі дистанції проводилися вперше в Англії, і перевагу було віддано дистанції 100 ярдів ( 91,4 м, 1860 р.), ще проводились змагання з бігу на 220 і 440 ярдів (що відповідало 201,17 м та 402,34 м). Сучасна техніка бігу спринтерів бігу не зазнала особливих змін. А от техніка старту характеризується значними змінами. Перші спринтери сучасності застосовували лише високий старт, а вже з 1887 р. американець М.Мерфі розробив техніку низького старту. Цікавим фактом, є те, що ця ідея прийшла до М. Мерфі після того, як він побачив стрибки кенгуру. 3 Американський тренер відмітив, що при відштовхуванні задні лапи кенгуру знаходяться позаду проекції ЗЦМТ, і таким чином, відштовхування, додається до вперед падаючого тіла, що вже має початкову швидкість руху. Це якраз і дозволяє кенгуру здійснювати далекі і сильні стрибки, а головне розвинути високу швидкість рухів. Узявши за основу структуру рухів кенгуру М. Мерфі розробив техніку низького старту, а вперше випробував її один з ведучих американських спринтерів на прізвище Шеріл.

Проте, знадобилось 11 років для того, щоб нововведення завоювало визнання. Перший олімпійський чемпіон – Томас Бьорк, дуже здивував суддів, коли на старті опустився на одне коліно, і показав результат – 12,0 с. Це нововведення отримало світове розповсюдження і відразу ж різко підвищились спортивні результати. Спочатку бігуни стартували з виритих ямок в грунті, а в 40-х рр. ХХ ст. з’явились стартові колодки. До того часу світовий рекорд становив 10,4 с і був встановлений Чарльзом Педдоком, що застосував ще одне нововведення фінішування «стрибком». Однак, інші спринтери надавали перевагу фінішуванню «падінням». Нововведення Педдока не зазнало визнання, оскільки, з точки зору, біомеханіки було неефективним – бігун витрачав більше часу, ніж в інших способах фінішування. Зараз більшість спринтерів фінішують способом «кидок грудьми» або фінішування «плечем».

Світові рекорди(історія)

Першим офіційним світовим рекордсменом у бігу на 100 м був Д. Ліппінкотт (США) показавши результат – 10,6 с у півфіналі Стокгольмської олімпіади (1912 р.). У 1936 р. Джессі Оуенс (США) доводить рекорд до 10,2 с. Цей рекорд протримався до 1956 р.

Рубіж 10,0 с вперше подолали одразу три спортсмен зі США Д. Хайнс в 1968 р. (9,9 с), Ч. Грін та Р. Сміт. У цьому ж році на Олімпійських іграх в Мехіко був зареєстрований його рекорд за електронним хронометражем – 9,95 с.

Рекорди світу в бігу на 200 м на доріжці з повним (100-метровим) поворотом фіксуються з 1951 р. Перший рекорд світу (20,6 с) був встановлений Ендрю Стенфілдом (США). Результат 20,0 с був показаний лише в 1966 р. – американцем Томмі Смітом, який через два роки, на Олімпійських іграх в Мехіко, показує результат 19,83 с. Наступний крок у зростанні рекорду був зроблений у високогірному Мехіко італійцем П'єтро Менне в 1979 р. (19,72 с).